Моє життя в Лондоні

Місто розташоване на схід від Brighton . Подорож почалась як звичайно: на перекладних до London Victoria, невелика черга біля квиткового автомату. Поспіхом куплена пляшка газованої води. І поїхали! :) Перша частина шляху вже знайома – на південь повз Gatwick Airport. А потім вліво на Eastbourne . На відміну від експресу до Brighton, який зупиняється лише тричі й то у межах Лондона, потяг до Eastbourne робить 9 чи 10 зупинок, відповідно 20 додаткових миль обертається додатковими 40 хвилинами подорожі. Деякий час ми їхали уздовж узбережжя, з іншого боку скель, відомих як Seven Sisters. На одному із схилів я побачив дивну картину – зображення людини в прямокутнику гігантських розмірів. Нарешті ми доїхали. Нас зустрів чистий та просторий як для провінційного містечка вокзал. В першу чергу я пішов на пошуки туалету, який виявися платним. Про туалети треба сказати окремо. Британія – країна для туристів у прямому розумінні цього слова. Важко уявити як за такого клімату та географічного розташ

Усі мабуть пам’ятають серіал про Пригоди Шерлока Холмса та доктора Ватсона, знятий у кінці вісімдесятих років? Мені він дуже подобається так само як і твори Конан Дойля. Саме такими я уявляв видатного сищика та його супутника. До того ж, знаходячись тут, у Лондоні, розумієш як важко було творцям серіалу відтворити на екрані Вікторіанську Англію кінця позаминулого століття. І чи не з цього серіалу в мою підсвідомість закралось бажання побачити це місто, пройтися його затишними вулицями та спробувати відчути його дух? :) Про сам фільм і про його головних героїв я обов'язково колись напишу окремо. Тоді, коли нарешті вдасться відвідати музей на Baker Street, 221b. Позаминулої суботи, подивившись чергову серію про Шерлока Холмса та доктора Ватсона, відчув нестерпну потребу прогулятись вулицями старого Лондона. Як добре, що для цього потрібно лише прокататись на метро хвилин 20 :) Хоч вже було близько 5-тої години, в мене ще було достатньо часу. Почав я з South Kensington. Мене давно хви

Нещодавно подивився 4-ри серійний фільм Єжи Гофмана “Огнем і мечем” (Pol: Ogniem i mieczem, English: With Fire and Sword). Знятий за однойменним романом Генріка Сенкавіча . Коли був малий, я думав, що цей видатний письменник і головний мандрівник Рядянського Союзу (Юрій Сенкевич) – одна людина :) Соромно визнавати, але я прочитав лише одну книгу Нобелевського лаурята в галузі літератури за 1905 рік – роман “Камо Грядеші” (оригінальна назва Quo Vadis). Так от, і роман суперечливий і навіть був підданий критиці у самій Польщі за неправдиве зображення історичних персонажів та вільне трактування подій визвольної війни українського народу 1648-1654 років. Але мова зараз не про це. Мова про фільм. Якщо опустити ліричну сюжетну лінію с Д’Артаньяном – Шляхтичем, його 3-ма шляхтичами-мушкитерами, бідним-шляхтичем слугою шляхтича-дартаньяна і красунею Ізабеллою Скорупко у ролі Хелени - Констанції Буаносье, то фільм досить цікавий. В першу чергу тому, що він про долю народу. Трагічну долю україн

Минулі (точніше вже позаминулі :) вихідні була справжня англійська погода – 15 хвилин дощу, потім півгодини-година сонячно і т.д. Тому подорож до Canterbury, міста на південному-сході, в якому знаходить один з найстаріших соборів, поки не вдалася. Сидіти в дома теж не хотілось, не дивлячись на погоду. Тим більше, що в самому Лондоні ще багато цікавих та не розвіданих місць. Одне з них - Heasden Temple. Кажуть, що це культове місце серед індуського населення столиці Британії. Оскільки я знаю що таке maps.google.co.uk , то знайти його було зовсім не важко. Він знаходиться недалеко від Wembley Stadium, на іншому боці North Circular Road. Поки я чемчикував до нашої Hanger чудової Lane станції, помітив гарненьку хмаринку, яку не зміг не сфотографувати :) На що вона схоже, не можу вам сказати... Ось цей знак показує у бік, де знаходиться пішохідний перехід, а насправді монастир знаходиться на протилежному боці. Я б довго його шукав, блукаючи лондонським Гарлемом. Саме таке пригнічуюче вражен