Моє життя в Лондоні

Пошук місця під сонцем - справа нелегка та нешвидка. Розповідь теж буде довгою. Ця частина присвячена тому, що хотілось. Я почав готуватись заздалегідь. Спочатку був складений список критеріїв: район (повинен бути гарним), наявність парку, озера або річки, зручний зв'язок з центром Лондона (я таки сподіваюсь незабаром перебратись працювати в City або на Ca'nary Wharf :) А потім були оглядини і як результат - гугловський спредшіт з табличкою. Там навіть були враховані відносто достовірні статистичні дані із сайту http://upmystreet.co.uk/. Було декілька варіантів. Руст весь час хвалив свій High Wicombe, Льоша - Watford, його підтримували Юра з Леною , які планують до них приєднатись в недалекому майбутньому. Але у мене був свій план. Серйозні дослідження я почав з Уїмблдону - напевно єдиний пристойний район (я маю на увазі весь район, а не декілька вулиць чи кварталів) Лондону у межах 3-4 зон. Там є просто фантастичне місце під назвою Wimbledon Village (село Уїмблдон :). Він

Вже об'їздив східне та південне узбережжя Англії, тепер черга за східним. Воно найбільш віддалене від Британської столиці. Але це для мене не перешкода. Якісь дві години за кермом улюбленої автівки пролетять як одна мить. До того ж головна транспортна артерія, що сполучає Лондон та західне узбережжя - моторвей М40 - починається буквально за рогом :) У суботу зранку "забив" у ТомТом місто Weston-super-mare і вирушив у путь. 130 миль попереду. Саме місто не справило на мене якогось особливого враження: пристойне приморське містечко, вщерть заповнене людьми та машинами. Я проїхався набережною, навіть припаркувався, але коли глянув скільки людей було на пляжі і скільки мені обійдеться парковка, то вирішив проїхати в інше місце миль за 20 далі на південь. Там за скалою є дикий пляж завдовжки скільки бачить око. Вузенька дорога (якраз на дві автівки впритул завширшки) додала адреналіну. Одного разу навіть довелось роз'їхатись з даблдекером - двоповерховим автобусом! Потім