Моє життя в Лондоні

Не так давно випадково натрапив на одну передачу з серії "History of Modern Britain" відомого британського журналіста Andrew Marr . Та передача була як раз про часи прем'єрства Маргарет Тетчер. За форматом серія чимось нагадує Намедні 1961-2003 рр. Леоніда Парфьонова. А буквально вчора подивився одну серію нового проекту Ендрю, який називається Britain from above . Трохи занудну, але все ще цікаво. Її можна подивитись на iPlayer'і .

Ось нарешті дійшла черга й до Едінбургу або Едінбра (Edinburgh) . Столицю Шотландії ми залишили "на десерт" - останній день нашої 3-ри денної подорожі. Глазго й Единбург з'єднує єдиний моторвей M8, який на відміну від шикарного M74, скоріше схожий на поганеньку трасу класа А (щось на зразок міжнародної автотраси Київ - Обухів в районі Кончі-Заспи :) Дві полоси поганенької "бетонки" - це просто знущання! І це головна авто-артерія шотландської столиці. Зате коли, традиційно промахнувшись на в'їзді, нарешті опинились на широченних за лондонськими мірками вулицях Единбургу, всі незручності та весь негатив розтану як вранішній туман. Головна туристична споруда міста - фортеця - знаходиться на головному місті - на горі в центрі міста. Піднявшись на гору до входу у фортецю, ми наче опинились на звичайному базарі. Стільки російськомовних туристів в одному місті я ще не зустрічав! А двоє горластих туристок, які не могли знайти де поділися "їхні" лаконічно д

Дженніфер Конеллі (Jennifer Connelly ) - одна з моїх улюблених актрис. Вона знімається рідко, але вдало. Фільм "Будинок із піску та туману" (House of Sand and Fog) - це драма знята Вадимом Перельманом (Vadim Perelman) , який народився у Києві. Бен Кінгслі (Ben Kingsley) - великий актор, але мені він нагадує Луі де Фінеса (Louis de Funès) . Цей фільм - трагедія однієї сім'ї емігрантів та однієї втраченої душі. Фільм що називається "чіпляє". Я декілька разів натискав на паузу, тому що було очевидно що має трапитись далі і так не хотіло в це вірити. Фільм важкий і не підійде для розслабленого вечірнього перегляду, але я раджу його подивитись. Хоча б для того, щоб згадати що є не тільки бетмени та гарі потери, а ще й інше кіно, яке колись добре вміли знімати в колишньому союзі. Кіно про звичайних людей без сопливих хепі-ендів. Більше про фільм можна почитати у Екслера .

Після Loch Lomond ми вирушили у місто Глазго. Тим більше, що воно було по дорозі додому. Трохи поблукавши чи то київськими Липками, чи то вінницьким Врожаєм у пошуках парковки, ми нарешті вийшли на центральну вулицю Глазго. Місто - звичайне, європейське, майже рідне. Це нетипово для Англії, тим більше не очікуєш побачити щось подібне на кінці землі - у Шотландії. Глазго позбавлене столичного лиску, але це лише йде йому на користь.