Моє життя в Лондоні

Ось цитата з інтервью Дмітрія Певцова (побачив у Екслера ). Тут я з ним згоден на всі 100% – Вы вообще чувствуете себя на свой возраст? – На сорок шесть? Нет, конечно. Вот я смотрю на молодых в театре – и не вижу, чтоб сильно от них отличался. Но они не умеют правильно распределять силы, а я умею, и это единственное, что приходит с годами. Нельзя выкладываться каждый день, нельзя с дикой самоотдачей заниматься полной ерундой, нельзя вполруки делать главное… Прочитав статтю повінстью і вам раджу.

Вже давно не влаштовував екстремального так званного драйвінгу вихідного дня. Цього разу вибір випав на Версаль ( Versailles ) - заміську резиденцію французьких королів. Сам Версаль був лише приводом, головною метою було побачити одну особу, яка за збігом обставин теж перебувала в Парижі. Квиток на Євротунель куплений за тиждень, бак вщент заповнений високоякісним 99-м V-Power від Shell, роздрукований маршрут та перевірений ТомТом. В 6:30 я стартував і був здивований кількістю машин на М25 в такий ранній час. Навіть на А1 у Франції в обід машин було набагато менше. Можливо тому, що А1 як й А16 - платні. З пунктуальністю, яка, як відомо - ввічливість королів, у мене цього разу не склалося. Запізнився на 10 хвилин на потяг, довелося чекати наступного через півгодини. Від французького Калей ( Calais ) до Парижу пішло десь 2 з половиною години. Потім ще півтори години пішло на пошук станції метро, парковку та пошук правильної станції. Мушу сказати, що рівень транспортних комунікацій на пі

Продовжую викладати фотки зроблені випадково на вірний iPhone. Дикі маки. Де я їх сфоткав вже не пам'ятаю, але було там гарно :) А ось знову Stonehenge. Місток через канал, біля Уотфорду. Реклама The Daily Telgraph біля вокзалу Падінгтон, Лондон. Великий Бен :) Тут дорогу перетинають важкі рослини :) А тут стоїть капкан для машин :) Свіжий житній хліб (не такий смачний як київський), масло та червона риба - супер вечеря :) Після 600 мильної подорожі до парижського Версалю , передок авто був схожий на кладовище дрібних комах. Представники технічної еліти T-Mobile на шопінгу.

Ось така диво машина, яка сама знає куди і як їхати. Не дивно, що зробили її німці, кому ж ще як не їм! :) Джеремі Кларксон (Jeremy Clarkson) з Top Gear випробовує її на треці.

Аліканте нічим сильно не запам'яталося. А от Валенсія - навпаки! Чудове місто, місцями схоже на Париж. Я приїхав дуже рано, тому за 2 години з'їздив його вздовж і впоперек. Потім подався далі на північ у бік Барселони. По дорозі заїхав на пляж біля містечка Castellon de la Plana. Поруч з пляжем був аеродром з якого час від часу злітали жовтенькі літачки. На морі декілька прихильників екстремальних видів спорту каталися на дошках, схожих на дошки серфінгістів, і як рушійну сили використовували кайт. Коли доїхав до Tarragona, вже потрібно було повертатися до Валенсії, де в о 9-тій вечора кумедний Boing 737-800 Ryanair із загнутими на кінці крилами повезе мене додому. Після майже +30 градусної спеки британська земля зустріла нас зливою та освіжаючим вітерцем та температурою +12. Я змерз поки добіг від літака до будинку термінала :) От така видалася подорож. Я трохи затягнув із її висвітленням :) Як підводити якісь підсумки, то в маєю рейтингу привабливості Іспанія знаход

Ілья Лагутєнко та його Мумітроль свого часу зробили справжній музичний прорив з далекого Владівостоку. Це саме вдалося зробити трохи згодом дівчині-діджею Європи+ з Уфи. Знаково те, що Ілья був безпосередньо до цього причетний - саме він спродюсував перший альбом Земфіри. Дивився КВН, де команда з Владівостоку перобила його пісню. Пішов на Youtube і відразу знайшов нову класну пісню. Або ось ще Ну й на останок :)

Є така місцина на півночі Англії, яка називається Peak District - якщо перекладати дослівно, Район вершин. Це така напівгориста місцевість, яка ж національним парком. Туди з'їжджаються тисячі туристів. От і ми вирішили туди гайнути. Ми - це я, Стаси та Когуни в скороченому складі (без Лени). Їхати туди було десь близько 2 годин, ми ж витратили близько 3-х. Спочатку вирішили пройтися околицями містечка Winster . Женька був найменшим туристом в нашій компанії. Першу частину він провів верхом на татові, тому все пройшло спокійно. А от коли його вдалося заманити на землю, почалися пригоди. Він наполягав на ролі швейцара коло всього, що відкривається-закривається, а потім взагалі влаштував нам критичну ситуацію. Сталося це на "мінному полі". Мінери мирно жували траву неподалік, обмахуючи себе хвостами, хто лежачи, хто стоячи. Жека, обравши найбільшу міну, вирішив її чи то перестрибнути, чи то просто перейти в брід. Не втримавши рівноваги, він шмякнувся безпосередньо в саму мі

В Іспанії побачив біг-борд з рекламою Campari. Що це таке я не знаю, а обличчя дівчини на плакаті видалось знайомим. Я чомусь вирішив, що то Анджеліна Джолі (Angelina Jolie). Вияволись, що ні. То була Джесіка Альба (Jessica Alba). Може то спека так на мене подіяла, а можливо вони й дісно схожі? :)

Righteous kill Це нова спроба зайняти двох великий ньоркців в одній картині. Раніще був Хрещений батько II , який давно став кіномотографічною класикою, потім Схватка ( Heat ) - один з моїх найулюбленіших бойовиків. Що стосуться нового фільму - то краще його б не було взагалі, або без Пачіно й Де Ніро. Тоді я б його точно не дивився, тому що там не має на що дивитися. Как потерять друзей и заставить всех тебя ненавидеть ( How to Lose Friends & Alienate People ) Саймон Пег (Simon Pegg) - класний британський комедійний актор в цьому фільмі грає класичного британського журналюгу. Фільм смішний недивлячись на присутній наліт голівудських хепі ендів та американських цінностей. Дуже не хотіло щоб Саймон перетворився із класного актора в друго Хью Гранта й перешов на приторні голівудські комедійки. До речі Екслеру фільм не дуже сподобався. А мені навпаки. Не попередні фільми з Саймоном звичайно, але подовитися можна. На деяких сценах я плакав від сміху.

Малага З ранку вийшов прогулятися вулицями Малаги ( Malaga ). Я чомусь думав, що готель розташований в центрі міста. Як виявилося я помилявся, то було передмістя. Тихе, можна навіть сказати елітне передмістя Малаги. Архітектура нічим особливо не відрізняється: переважать світлі кольори та здоровий мінімалізм. На деяких будинках зовнішні стіні обкладені кафелем. Взагалі, я гадаю, всі містечка іспаномовного світу схожі між собою. Напевно буде важко відрізнити латинський квартал Лос-Анджелесу від передмістя Буенос-Айресу або Барселони. Хоч було лише 9 годин ранку, спека стояла нестерпна. Тому я хутко цибнув у авто, увімкнув кондиціонер й подався за схід. І ось тут я побачив справжній центр: широкий проспект, старі будинки, тропічна алея завширшки метрів з 20, яку я спочатку прийняв за шикарний парк, амфітеатр та невід'ємна фортеця на горі. Гуляючи алеєю, зустрів співвітчизників. Ліричний відступ: туристів із теренів колишнього ес-ер-ес-ер можна пізнати дуже легк