Skip to main content

Posts

Showing posts from May, 2009

Всі дороги ведуть у Google

Тільки що подивився відео, де гуглівці представили свій новий продукт Google Wave . Ідея цікава й імплементація достатньо пристойна, але справа навіть не в цьому конкретному продукті. Щоразу, коли з'являється якась новина про Google, виникає приємне здивування: все ж так просто, потрібно було лише сісти, подумати й зробити. Так було з Gmail, Maps, Youtube, Android та іншими їхніми проектами. Тепер в мене є мета - попрацювати в цій шаленій компанії. Хоча б трішки! Для довідки: попередня мета стосувалася лондонського Сіті та Канарі Варф. Але після всього того, що ті покидьки зробити із світовою економікою, таке бажання пропало.

Роз'їздилася?

Як я вже писав , що після переходу на Shell'овський бензин споживання знизилось до 40.9 mpg (або 6.9 л/100 км ). Машина пройшла вже 14 тис. миль й нещодавно долили мастила. Зараз споживання тримається на відмітці 43.4 mpg (або 6.5 л/100 км ). Нагадаю, що мова все ще йде про півтора тонного баварця з 2-во літровим двигуном. До речі, сьогодні на заправці згадав ще одну цікавинку про Іспанію. На іспанській заправці машину заправляє співробітник а не власник авто. Мені було якось ніяково, коли літня власниця заправки швиденько почала заправляти мою Audi ще до того як я встиг виліз з машини.

Водії в Іспанії

Цей пост - відповідь на запитання Рустама де краще водять тут, у Британії, чи у Європі. Однозначно відповісти - важко. По-перше манера чи стиль водіння у місті та на моторвеях - різні. Лондонське пенджабі (Уемблі та майже увесь південь та схід) - характеризується дуже емоційним й безтолковим стилем: постійні зміни смуг, гарцювання на світлофорах та інше безглуздя. Особливо дратує бібікання, 2-3 машини можуть створити пробку на рівному місті. В цьому плані вуличний рух у Валенсії, наприклад, мало чим відрізняється від лондонського. Щоправда у Іспанії й здається у Франції також є така особливість, що після червоного йде відразу зелене. Тому іспанці стартують ще коли горить червоний :) Мене це трохи збивало з пантелику, але потім я теж навчився орієнтуватися за пішохідними світлофорами :) Моторвеї - то інша справа. Як правили, вони мають лише дві смуги у кожному напрямі й машин відчутно менше. За усі мої поїздки до Бону, я потрапив у пробку лише одного разу. Щодо культури водіння, то м

Іспанія. Частина II. День перший: Малага - Гібралтар - Тарифа - Малага

Похмурий англійський ранок, пустий моторвей, сонний Стенстед, ледь не прогавлений рейс, сусіди - молода польська пара, приземлення. Ось нарешті й Іспанія! 10 хвилин на паспортний контроль, 15 хвилина на оформлення машини, перше перехрестя - ліва рука зрадливо тягнеться до перемикача швидкостей, а там двері. Але вже через півгодини я звик й до лівостороннього керма, дизельного авто та темпераментного стилю водіння іспанців і мчав на південний-захід у Гібралтар . Через деякий час із за пагорба виринув приморський пейзаж - стрічка піщаного пляжу, вздовж якого розкинулося якесь містечко. А потім я побачив пагоду. Як всі інші будівлі, виглядала вона дуже просто, навіть аскетично. Саме за це я люблю подорожувати машиною: можна зупинитися там де хочеться, й настільки наскільки хочеться, й поїхати куди хочеться і при цьому не від кого не залежати. Як на зло, за 10 км від точки призначення небо затягло хмарами й почав накрапати дощик. У самому місті мене зустріла злива. Найкраще місце

Night at the Museum: Battle of the Smithsonian

Закінчення триденного вихідного відзначив походом у кіно. Треба зробити це традицією. В здоровенному залі Empire Leicister Square було можливо чоловік з 50-60, не більше. Фільм Ніч у музеї 2 не претендує на якість мистецькі досягнення: тривіальна історія, коли добро обов'язково перемагає трохи слабше добро (КВН Пятигорск), але знятий цікаво й що особливо радує - навіть у другій частині автори не скотилися до такого звичаного американського "туалетного гумору". Головною знахідкою фільму став Хенк Азарія (кавалер Фібі, який поїхав на стажування до Мінська у Friends) у ролі поганого єгипетського імператора а також поява російського царя Івана Грозного та Наполеона.

Реальне кохання, вирізані сцени

Реальне кохання - один з моїх найулюбленіших фільмів, якщо не самий улюблений. Нещодавно Екслер виклав відео із сценами, які не увійшли у кінцевий варіант. Вони були на офіційному DVD, тому я їх уже бачив. І вам теж настійно рекомендую. Дивитись тут .

BMW vs Audi

Рівень реклами, особливо автомобільної, в західних країнах надзвичайно високий. Війна йде не на життя, а на виживання. За технічними та технологічними показниками BMW майже нічим не відрізняються від Audi. Саме між цими двома марками йде запекла рекламна війна. Ось рекламна компанія минулих років. А тут зовсім свіжий приклад.

Україна, січень 2009 р.

Чистив папку з фотками нещодавно й натрапив на фотографії, зроблені цієї зими в Україні. Дивлюся й милуюся - краса!

Cotswolds

На травневі поїхали із Стасами покататися. Є в Англії така місцина - Коцволд ( Cotsworlds ). Як її тут називають край надзвичайної краси ( Area of Outstanding Natural Beauty ). Щось на зразок Поділля зі слів Лесі Українки. Стас вже давно пропонував поїхати подивитися. Woodstock та Castle Combe , в який я вже неодноразово бував, теж є частинами Cotswolds. По дорозі заїхали на Stonehenge ). Я вже якось там проїжджав декілька разів. Існує багато версій чому люди збудували цю споруду, приклавши неабияких зусиль щоб дотарабанити глиби за 300 км з південного Уельсу. Мабуть у них були вагомі причини зробити це або навпаки - це результат примхи якось середньовічного володаря. Мовляв, хочу таку хитру штуковину із каміння, щоб в го'роді гарно було. А все інше потім додумали історики та археологи. Далі ми поїхали у край середньовічних поселень, які збереглися до нашого часу й зараз пильно охороняються державою та всякими приватними фондами. Першою нашою зупинкою було селище, якщо так можна н

Вітер змін :)

Так іноді буває, що прокидаєшся одного ранку, відкриваєш вікно і з хвилею свіжого повітря приходить прозріння. Все стає таким простим й зрозумілим. Не даремно люди кажуть "Утро вечера мудренее". Саме так приймалися найважливіші рішення у моєму житті: переїзд у Київ, початок компаній "Хочу у Лондон!" та "Хочу таку машину!". Ось й сьогоднішній бриз щось змінив у моїй підсвідомості. Я досить чітко відчув, що скучив за Лондоном. Вже майже 4 місяці працюю на T-Mobile, офіс якого знаходиться у Хатфілді, 10 км від Лондону. І хоча я двічі на день перетинаю західний Лондон. Це все не те. Сьогодні й вчора мені потрібно було бути в центрі Лондону (отримував чергову шенгенську візу у посольстві Німеччини). І зрозумів, що не вистачає мені вокзального галасу, метушливих лондонських вулиць, духмяної кави та атмосфери заклопотаного міста. Мабуть скоро доведеться сказати adios! T-Mobile'у :)

In the loop

Захотілося піти у кіно. Вибрав комедію In the loop . Чудова сатира на сучасну велику політику й британські реалії.

Фільм-огляд: 12 Angry Men, Madagascar 2

12 Нарешті подивився невдалу спробу ММ отримати 2-й Оскар. Добре зробили, що не дали. Якщо вже у такого "метра" не вистачає фантазії на оригінальну історію, то що тоді говорити про інших "митців". Оригінальний фільм - 12 розгніваних чоловіків ( 12 Angry Men ) - був знятий півстоліття тому. Що нового у римейку? Гарні російські актори, можливо найкращі, сценарій перенасичений драматизмом та точний математичний розрахунок з прицілом на Оскара. Що вийшло? Халтура. Актори класні, але вони просто професійно відробили свій гонорар. А від ММ з його церсько-гебешними амбіціями просто нудило. Єдиними світлими нотками були поява Валентина Гафта (навіть не важливо як він грав та що йому доводилось там говорити) та єдиний, на мою думку, відвертий монолог начальника кладовища про юну коханку, чудово зіграний Олексієм Горбуновим . Мадагаскар 2 Пінгвіни - це бомба! :) Мені сподобалось, особливо порадував жирам Мельман з його таким знайомим ще з "Friends": Х'-а-а-й.

Іспанія. Частина I-ша

Якось прочитав розповіді Тьоми про його подорожі Іспанією та Португалією , потім була стаття в Men's Health про містечко Таріфа й якось знайомий британець розповів про місто Гібралтар , яке до цього часу є британською територією, так само як до недавнього часу був Гон-Конг. Усі ці факти відкладалися у моїй свідомості чи підсвідомості. Так поступово визрів план автопробігу дорогами Іспанії, така собі вибухівка сповільненої дії. Останнім часом я бував у Німеччині по роботі майже щотижня, тому від аеропорту Стенстед мене майже нудило. Було бажання летіти звідки-небудь тільки не із Стенстеду. Після двох годин пошуків в інтернеті та аналізу квитки нарешті куплені. Вилітаю у суботу вранці із... Стенстеду. Іранський бюджетний перевізник Ryanair літає тільки звідти, а інші компанії не підійшли за різними критеріями. Про головне Так як я планувалося провести більшу частину часу за кермом, вибір автівки був важливим кроком до успіху. Потрібно відзначити, що я не бронював нічого окрім

Lille, друга спроба

Перший раз у французькому Лілі я був більше року тому. Та подорож не те щоб зовсім не вдалася, але була й не сама приємна. Була пізня осінь, майже весь день дощило, мене затримали на паспортному контролі і як наслідок я не встиг не свій потяг й довелося чекати наступного - через 1.5 години. І на останок, випадково стер усі фото. Не люблю залишати справи незавершеними, тому наша зустріч була неминуча. Цього разу я вирішив їхати машиною. Діма згодився скласти мені компанію. Термінал Євротунелю мене здивував. Поки я гальмував перед закритим шлагбаумом, відкривав вікно на сенсорному екрані висвітилися мої данні й все, що мені лишилося зробити - натиснути кнопку що я згоден із запропонованим часом відправлення. Я вказав реєстраційний номер машини, коли бронював квитки через інтернет. Ось така автоматизація :) Далі все було звично: 40 хвилин у поїзді під Ла-Маншем, годину моторвеєм і ось нарешті Лілль. Лілі відомий своїми музеями, які найкращі у Франції, після Парижу, звичайно. Деякі будин

Buggatti Veyron vs Euro Fighter

Top Gear - одна з моїх найулюбленіших передач. Тільки що подивився по телевізору сюжет про гонку між Veyron та найсучасніших винищувачем Euro Fighter . Знято просто супер, не кажучи вже про саму задумку.