Моє життя в Лондоні

Прикидав по карті майбутню подорож по периметру США. Сподіваюся вдасться її здійснити цього року. Так от, по гуглокартам виходить 8 тис. миль (приблизно 12 тис. км), 5 днів - у дорозі. Якщо із зупинками то десь два повних тижні, як мінімум. Потім стало цікаво а скільки ж буде від Москви до Хабаровська, наприклад? Гугл покряхтів трохи й здався. А що скаже "рідний" Яндекс? На жаль, проїхати від Москви до Хабаровська неможливо. Принаймні науці такі дані невідомі. Такі справи, малята.

Поки їхав на роботу, склалося таке враження що повернувся у безтурботне дитинство початку 90х. Щільність бігунів за здоровий спосіб життя на квадратну одиницю дороги зашкалювала за усі розумні межі. Купка активістів-пенсіонерів у сквері опушувала старі деревця й саджала нові. Інший гурт жовтенят-скаутів під проводом піонер-вожатих драяв графіті навколо парковки у центрі. Таке враження, що потрапив на соціалістичний суботник :) На справді ж причина такої незвичної активності в іншому - сьогодні в-перше за багато днів видався сонячний й відносно теплий (+4 С) вихідний.

В продовження теми Якби я був ... . Якби я був дизайнером, то перш за все я б мріяв про Студію Лєбєдєва . До самого Артемія можна ставитись по-різному, він відверто провокаційний у своїй "жежешечці", але він один з тих з кого починався рунет. Такий людей небагато, можна порахувати на пальцях обох рук. Мало того що він створив прибутковий бізнес, працювати в йього студії не просто круто а й прикольно. Якщо глянути за океан, то там теж є декілька привабливих компаній для продвинутих дизайнерів. Перш за все це відроджений Apple після другого пришестя Стіва Джобса. Не дивлячись на те, що вся продукція компанії виробляється в Азії, вони чесно й не без гордості пишуть Design by Apple in California. Це свого роду знак якості. Багато хто закидає Apple що нічого революційного вони не придумали. Можливо це й правда, але чи багато компаній можуть взяти готовий концепт й перетворити його в високо-технологічний й естетично приваблий продукт й створити на його основі новий багатомілья

Є такі групи яких відомими зробив один єдиний хіт. І не має значення скільки альбомів вони випустили, скільки всесвітніх турів провели. Так, наприклад, The Eagles відомі в-першу чергу дякуючи Hotel California, а Dr. Alban - It's my Life, Coolio - Gangsta's Paradise й т.д. А ось це одна з моїх улюблених композицій - Runaway Train у виконанні Soul Asylum.

Знову про кіно й цього разу виключно про британське. Промова короля (The King's Speech) Про цей фільм вже багато писали й говорили, він вже навіть встиг отримати декілька нагарод й вже зараз на 143 мсіці серез 250 кращих фільмів на IMDB . В принципі вже цього цілком достатньо щоб обов'язково подивитися фільм. В основу картини лягла реальна історія із життя Короля Англії, Георга VI, батька теперішньої Королеви Єлизавети. Якщо в двох словах, то фільм про життя обраних, до яких безумовно відноситься королівська родина Віндзорів, іноді теж "не сахар". Декілька років приблизно на цю ж тему була інша стрічка - The Queen, яка отримала аж 58 нагарод серед них й Оскар за головну жіночу роль. За жанром - це драма й дісно на деяких моментах на очі наверталися сльози але на деяких моментах плакати вже хотілося від сміху. Фільм знятий у специфічній манері, це майже телеспектакль - дуже багато крупних планів. Але сама історія, сценарій майстерність оператора - це ніщо в по

Раніше не розумів британського гумору. Саме британського а не англійського так як багато прелставників цього жанру або шотланці, або уельсці. По телеку постійно крутять гумористичні передачі або записи концертів гумористів. Рівень теж дуже різний. Вирішив спробувати подивитися записи деяких виступів й замив для проби диск Еді Ізарда (Eddie Izzard) - Unrepeatable, 1996 р. Подивився на одному дихані вид початку до кінця й ледь не надірвав живота від сміху. Ось декілька скетчів: Й з нового Раджу усім.

Дякуючи Рустаму нещодавно мав нагоду потримати в руках Samsung Galaxy Tab . Штучка досить непогана, якість "заліза" та "софта" цілком пристойні. А сьогодні Екслер виклав огляд "Чем Android 2 лучше iOS 4 (iPhone OS)" . До того ж я маю пряме відношення до компанії, яка випускає продукти-конкуренти (Galaxy S, Nexus S & Galaxy Tab) продукції компанії Apple, якій я віддаю перевагу останні декілька років. По-перше, конструктивна конкуренція - це добре для усіх: для виробників (попит росте) й для користувачів (збільшується вибір). По-друге, кількість не завжди тотожна якості. Й вже тепер ясно що Android скоро наздожене (якщо ще не наздогнав) iOS, а потім й Symbian. Але "законодавцем мод" на цьому ринку все рівно залишиться Apple. Принаймні на найближчі роки. Хлопцям із Сходу важко вигадувати й пробивати щось нове, революційне. А от копіювати - то вже інша справа. Це саме їхня стихія. "Я так думаю!" (С) Міміно

Іноді сам собі задаю досить просте питання - де б я хотів би працювати? От як би я був журналістом, то найбажанішим місцем роботи була б радіостанція Ехо Москви . Крім гостро політичних програм у них ще майже гіковська "Точка" з "великим та жахливим" Плющевим (ось наприклад їх завершальний "міжсобійчик" ), "Футбольний клуб" із Васілієм Уткіним, ціла низка програм на історичну та економічну тематику. Залюбки слухаю "Тектонічний зсув" із Євгенієм Ясіним. А ось цю програму раджу послухати усім. Не пожалкуйте півгодини свого часу й дізнайтесь про невилуману історію звичайного швейцарця, який приїхав в Росію ще юнаком й залишився там назавжди. До речі, там працює багато молоді й іноді цікаво состерігати за поєдинков молодого енергійного навіть зухвалого натиску ведучих та спокійного, розсудливого досвіду й життевої мудрості їх гостей. А зо там "витворяють" зубри: диктатор-анархіст Алексей Венедіктов, правдоруби Матвей Г

Tron: Legacy Для початку ліричний відступ, як казала колись моя вчителька з української мови та літератури. Перше за все, мої кіносмаки не співпадають із кіносмаками Ельдара Муртазіна . Йому фільм не сподобався. По-друге, 13-та (Olivia Wilde) - у неї така кумедма стрижка й прикольний костюм. А який погляд! Навіть непохитний дк. Грегорі Хауз не міг встояти перед зеленоокою бестією. А ще там є класний актор - Джефф Бріджес (Jeff Bridges), а головний актор - Гарет Хедланд (Garrett Hedlund) - схожий на Тімура Батрутдінова з "Комеді Клаб". Тепер власне про сам фільм. Сама історія досить тривіальна (а що ні? :), але намальовано та знято все на пристойному рівні. Особливо спободалися перегони на моциках, вражає. Сценарії в таких фільмах відіграють другорядне значення. Лише Крістофер Нолен та мабуть Девід Камерон ще не втратили здатності дивувати в цьому жанрі. Трон до їхнього рівня не дотягує, але все ж таки подивитися можна. Оцінка: Непогано (3+)