Моє життя в Лондоні

Після фільму Hot Fuzz (#228 місце серед найкращих стрічок усіх часів за версією Imdb.com ) Саймон Пегг ( Simon Pegg ) став одним з моїх улюблених англійських акторів. До того ж він не тільки актор а й сценарист. Так от Run boy, run який з'явився після іншого фільму, теж досить непоганого, але повністю голлівудського Big Nothing . Там він грав у дуеті з Швіммером ( David Schwimmer ), один з "Друзів" (Friends). Саймон також брав участь у написані сценарію Run fat boy, run та зіграв головну роль, Швіммер став директором картини. Хоча фільм поставлений за обридлим голлівудським шаблоном "добрий - поганий, багатий - бідний" і через 10 хвилин стає зрозуміло, яким буде хепі-енд, фільм непоганий. В першу чергу через тонкий англійський гумор (перша ранкова пробіжка Денніса - це просто супер! :), другорядних персонажів та чудові краєвиди Лондона з Hampton Heath. P.S. Прикро буде, якщо Саймон купиться на "довгого зеленого" і почне займатися виключно комерційним

У чому не відмовиш англійцям та це у відношенні до своєї історичної та культурної спадщини. Сумлінно зберігається все, що може нагадувати "стару, добру Англію". Відверто кажучи, не все мені подобається і є серед їхніх звичаїв відверто шкідливі для фізичного так і духовного здоров'я. Але ось лише декілька фактів - залізничних () - які мене приємно вразили у минулу п'ятницю, коли я повертався додому. Як відомо Англія є батьківщиною сучасної залізниці. ... усі потяги відправляються після 3-го свистка. Приблизно так як це було 300 років тому. Провідник, він як правило один на весь потяг, має звичайний свисток з кулькою всередині, а на великих станціях є спеціально навчені свистуни. ... кожної п'ятниці на платформі в моєму селі продають квіти. Гарна традиція. Звичайно квіти можна купити у будь-якому супермаркеті, але звідти у п'ятницю ввечері зазвичай пруть пиво ящиками. А тут виходиш з вагону і ціле розмаїття барв від ромашок та нарцисів до троянд. Щоправда, квіти

Розбирав сьогодні завали фотографій й знайшов декілька папок із фотками нічного Лондону, які зроблені у різні часи. Ніякі слова в голову не приходять й щось вигадувати теж не хочеться, тому просто декілька фотографій.

Paris, Je T'aime! (Париж, я люблю тебе!) - так зветься фільм, про який я хочу розповісти. Цей кінопроект унікальний тим, що продюсери запросили відомих і не дуже режисерів з усього світу й запропонували кожному зняти 5-ти хвилину розповідь про Париж, так як вони його бачать та сприймають. Що з цього вийшло? Гм.. Як би так написати, щоб ви зрозуміли і, головне, теж захотіли подивитись цей фільм. Серед режисерів - брати Коєни ( Joel & Ethan Coen), Том Тиквер (Tom Tykwer) , серед акторів - Фані Арданн (Fanny Ardant!) , Жульет Бінош (Juliette Binoche) , Жерар Депардье (Gerard Depardieu) , Наталі Портман (Natalie Portman) , Елайджа Вуд (Elijah Wood) ... Не це головне. Головним в цій кінорозповіді є Париж! Причому не звичний "туристично-глянцевий", а різний, місцями навіть шокуючий. Деякі епізоди мені не сподобалися, інші навпаки (більшість!) - викликали непереборне бажання відразу ж купити квитки на Євростар. Місто зачаровує своєю енергетикою та приваблює таємничістью.

Цю рекламу вперше побачив років 5 тому. Нажаль, українську версію на Youtube.com не знайшов. Якщо не помиляюсь, її виконувала Ані Лорак. Знову ж таки, навряд чи я буду купувати каву Nescafe, але захотілось пройтись з рюкзаком дорогами Китаю. Мабуть створення подібної реклами - це окремий вид мистецтва. І вона (реклама) живе самостійним життям. P.S. Знову ж таки в роліку присутні невід'ємні атрибути Лондону: поліцейський офіцер та двоповерховий автобус (double decker :)

Церемонія нагороди Оскар в цьому році пройшла майже непомітно. А могла й зовсім не відбутися через страйк сценаристів. Саму церемонію скороти удвічі. Але написати я хотів не про це. Російський фільм "12" був номінований як кращий закордонний фільм. Микита Михалков уже має одного оскара за "Утомленные солнцем". Фільм був фаворитом і тому на церемонію приїхали крім режисера ще й виконавці головних ролей. Але Оскара картині не дали. Цілком справедливо. Тому що ще 50 років тому в СШАСідні Люметом був знятий фільм " 12 Angry Men ", який входить у 250 найкращих фільмів усіх часів за версією imdb.com P.S. До речі нещодавно, перемикаючи канали, побачив знайоме обличчя - Олега Меньшикова - в якомусь прохідному британському сериалі. Ось так, від зірки та секс-символа до майже статиста... Прикро..

Всі мабуть пам'ятають гостру аналітичну передачу "Погляд", яка виходила щоп'ятниці пізно увечері. Одним з її ведучих був Владислав Лістьєв , який пізніше очолив телекомпанію "Від" а потім і ОРТ. Він трагічно загинув 1-го березня 13 років тому. Я добре пам'ятаю програму Андрея Макаревіча "Смак", гостем якої був Влад. Він приготував чудову закуску: сало замариноване з цибулею у оцтовому маринаді. Під час приготування Влад розповідав історію, як він з друзями зібрались дивитись хокей. Купили горілки, замаринували сало, але щоб банально не наглюкатись, вирішили пити тости за кожну забиту шайбу. Очікування першої шайби затягнулось аж на 15 хвилин, тому після того вони пили за кожне порушення :) Він був не просто талановитим журналістом, він був улюбленцем усієї країни. Одна з його передач живе ще й досі - "Поле чудес". Мені більше подобалася "Година пік". Ті кому зараз 20, його не знали і пам'ятати не будуть. Але для мене Вла