Моє життя в Лондоні

Нещодавно сходили на черговий мюзикл Les Misarable за мотивами роману Віктора Гюго "Знедолені" . На лондонській сцені він йде вже чверть століття, з 1985 р.! Супер! Сподобалося дуже! Свого часу, навчаючись у аспірантурі й маючи багато вільного часу, я читав класику запоєм. Толстой, Достоєвський, Ремарк й звичайно ж Гюго. А ще Пікуль, Конан-Дойль, Ага Крісті та багато інших. Але це так, ліричний відступ. Так от, ми були просто в захваті, але не в такому сильному як від "Короля Лева" чи "Чикаго" . До того ж захотілося передивитися однойменну картину з Лаямом Нісоном (Liam Neeson), Джефрі Рашем (Geoffrey Rush) та Умою Турман (Uma Thurman) . PS До речі, "Чікаго" переїхав у новий (більший) театр. Плануємо освіжити враження :)

Вчора (нарешті!) таки подивився мюзикл "Привид Опери" (The Phantom of the Opera) . Написаний Андрю Лойд Вебером (Andrew Lloyd Webber) й вперше поставлений у лондонському Вест Енді у 1986 р., він виходив на помостках Бродвею довше за усі інші й займає 2 місце за цим оказником у Лондоні. До цього я вже два рази намагався на нього потрапити, але усі рази безнадійно запізнювався. Відразу зазначу що серед вже преглянутих лондонських мюзиклів "Привид опери" сподобався мені найменше: в "Чікаго" дійство було досить динамічним й головні героїні були у досить відвертих вбраннях, що не могло не радувати, а "Король Лев" - це просто щось на межі неможливого! Сама історія мене, як то кажуть, "не зацепила" й там було надто багато "опери" на мій примітивний смак. До того ж я вже знав про прикол з люстрою :) Але не дивлячись на усі недоліки дійство справді захопливе а в деяких епізодах в голові саме по собі виникало питання "Як ...

Рік тому сходив на мюзикл Король Лев (Lion King) , який ось уже 13-й рік йде у лондонському Lyceum Theatre. Він поставлений за однойменим мультфільмом студії Уолта Діснея (Walt Disney), музику написав сер Елтон Джон (Elton John). Королев Лев - займає 7-му сходинку серед мюзиклів що йдуть найдовше . Ніяк не міг зібратися написати: спочатку враження та емоції переповнювали й не вистачало слів, потім якось все відкладалося й відкладалося. Аж ось вчора сталася подія що підштовхнула до написання цього посту, але про це згодом. Серед найяскравіших спогадів дитинства напевно головним була перша (осмислена) зустріч з морем. Трапилося це в Одесі, в Аркадії. Потім перша подорож з батьками до Києва й нарешті перший власний магнітофон "Весна". Так от, те що я пережив на виставі - це своєрідний симбіоз яскравих моментів дитинства: відкриття чогось нового й казково-загадкового, атмосфера св'ята та перехоплення подиху від маленького механічного дива. Звичайно ж я дивився мультфі...

Минулої неділі подивився мюзикл Чикаго (Chicago) . Не на DVD, а справжній - у лондонському Cambridge Theatre. Театри у Лондоні невеликі, майже камерні. Це створює неповторну атмосферу. Вистава була просто чудова! Навіть не віриться, що вона йде вже більше 10 років. Потім захотілося подивитися фільм , знятий на основі мюзикл. Якщо чесно, то фільм не поганий, але ні в яке порівняння з живим шоу не йде. До того ж мене не сподобалися ні Рене Зельвегер, ні Кетрін Зета-Джонс , хоч вона свого часу була зіркою мюзикл 42nd Street.