Ранок видався похмурим, тому особливих планів не було. Все як завжди: сніданок, спортзал, прибирання. Але після обіду вийшло сонечко і життя почало налагоджуватись.
Швидкий пошук в інтернеті видав мені близько десяти місць на північний захід від Лондону. Я склав список з пост-кодами і вирушив в дорогу з твердими намірами об'їхати усі ці місця. Як я помилявся! :)
Почав подорож з Woodstock. Поки я туди домчав погода змінилася два рази: почався дощ, а потім знову вийшло сонце. Я спочатку переплутав місцевий Woodstock з американським, де проходить музичний фестиваль. Але не дивлячись на це, в англійському Вудстоці теж є багато цікавого. Головне - це родинний палац Черчілів - Blenheim Palace.
Палац просто шикарний: його оточує озеро, величезний парк. До палацу веде дороге через міст і на протилежному березі просто таки в полі стоїть колона - The Column of Victory.
А тепер ліричний відступ. Я останнім часом читаю книги Пікуля. Якщо не брати до уваги його русофілство, то книги досить такі цікаві і, хочеться сподіватись, базуються на реальних подіях. Так от, виходить, що Британія не тільки колиска демократії, але ще й мачуха сучасної політики. Як свідчать факти, завдяки цинічній і водночас прагматичній політиці White Hall (британський аналог Кремля або американського Білого дому) ні одна війна у Європі не розпочалася без їхнього безпосереднього втручання, починаючи з середніх віків і закінчуючи бомбардуванням Югославії.
А У.Черчіль був і залишається одним з чільних представників британської політичної школи. Він був злим генієм для британців минулого століття, так само як Гітлер для німців або Сталін для народів СРСР. І саме політика Черчіля штовхала Гітлера на війну з СРСР. І тому в 39 році практично одна Англія воювала з гітлерівською Німеччиною. Щоправда лише у повітрі.
Так, вони допомагали технікою, продовольством, і навіть відкрили другий фронт, щоб встигнути поділити "по-чесному" пиріг під назвою "повоєнна Європа". Але вони не поклали десятки мільйонів людських життів, не пережили жахів концтаборів десь серед мальовничих просторів Кенту або Дорсету. І тому, можливо, був правий Т.Блер, який сказав, що гордий тим, що стояв 10 років на чолі "найкращої" нації на землі. Щось тільки найкращісь ця якась непевна, а то й зовсім сумнівна.
Не знаю, що на мене найшло. Можливо дало взнаки те, що вчора був День Перемоги. Британці ж більше знають про висадку десанту в Нормандії і навряд чи чули хоч щось про Сталінградську чи Курську битви, які практично вирішили хід війни.
Швидкий пошук в інтернеті видав мені близько десяти місць на північний захід від Лондону. Я склав список з пост-кодами і вирушив в дорогу з твердими намірами об'їхати усі ці місця. Як я помилявся! :)
Почав подорож з Woodstock. Поки я туди домчав погода змінилася два рази: почався дощ, а потім знову вийшло сонце. Я спочатку переплутав місцевий Woodstock з американським, де проходить музичний фестиваль. Але не дивлячись на це, в англійському Вудстоці теж є багато цікавого. Головне - це родинний палац Черчілів - Blenheim Palace.
Палац просто шикарний: його оточує озеро, величезний парк. До палацу веде дороге через міст і на протилежному березі просто таки в полі стоїть колона - The Column of Victory.
А тепер ліричний відступ. Я останнім часом читаю книги Пікуля. Якщо не брати до уваги його русофілство, то книги досить такі цікаві і, хочеться сподіватись, базуються на реальних подіях. Так от, виходить, що Британія не тільки колиска демократії, але ще й мачуха сучасної політики. Як свідчать факти, завдяки цинічній і водночас прагматичній політиці White Hall (британський аналог Кремля або американського Білого дому) ні одна війна у Європі не розпочалася без їхнього безпосереднього втручання, починаючи з середніх віків і закінчуючи бомбардуванням Югославії.
А У.Черчіль був і залишається одним з чільних представників британської політичної школи. Він був злим генієм для британців минулого століття, так само як Гітлер для німців або Сталін для народів СРСР. І саме політика Черчіля штовхала Гітлера на війну з СРСР. І тому в 39 році практично одна Англія воювала з гітлерівською Німеччиною. Щоправда лише у повітрі.
Так, вони допомагали технікою, продовольством, і навіть відкрили другий фронт, щоб встигнути поділити "по-чесному" пиріг під назвою "повоєнна Європа". Але вони не поклали десятки мільйонів людських життів, не пережили жахів концтаборів десь серед мальовничих просторів Кенту або Дорсету. І тому, можливо, був правий Т.Блер, який сказав, що гордий тим, що стояв 10 років на чолі "найкращої" нації на землі. Щось тільки найкращісь ця якась непевна, а то й зовсім сумнівна.
Не знаю, що на мене найшло. Можливо дало взнаки те, що вчора був День Перемоги. Британці ж більше знають про висадку десанту в Нормандії і навряд чи чули хоч щось про Сталінградську чи Курську битви, які практично вирішили хід війни.
Comments