Ось нарешті дійшла черга й до Едінбургу або Едінбра (Edinburgh). Столицю Шотландії ми залишили "на десерт" - останній день нашої 3-ри денної подорожі. Глазго й Единбург з'єднує єдиний моторвей M8, який на відміну від шикарного M74, скоріше схожий на поганеньку трасу класа А (щось на зразок міжнародної автотраси Київ - Обухів в районі Кончі-Заспи :) Дві полоси поганенької "бетонки" - це просто знущання! І це головна авто-артерія шотландської столиці.
Зате коли, традиційно промахнувшись на в'їзді, нарешті опинились на широченних за лондонськими мірками вулицях Единбургу, всі незручності та весь негатив розтану як вранішній туман.
Головна туристична споруда міста - фортеця - знаходиться на головному місті - на горі в центрі міста. Піднявшись на гору до входу у фортецю, ми наче опинились на звичайному базарі. Стільки російськомовних туристів в одному місті я ще не зустрічав! А двоє горластих туристок, які не могли знайти де поділися "їхні" лаконічно доповнювали картину.
Всередину фортеці ми не попали, так як черга за квитками відбила будь-яке бажання подивитись на місто із стародавніх вікон та бійниць. Зате саме місто сподобалось надзвичайно.
Сіра, майже чорна, й похмура архітектура мали викликати зовсім протилежні відчуття. Але ж ні! Серед цієї сірості відчуваєш себе напрочуд затишно й комфортно. Подібні відчуття викликав й Глазго. В цьому є щось ірраціональне й можливо містичне, адже літа тут практично не буває, природа достатньо бідна а клімат досить жорсткий, але люди напрочуд привітні. І мені здалося, що шотландці як нація набагато красивіші від більш південних англійців.
Ось так я побував перший раз в Шотландії. Я навмисне наголосив, що це був лише перший візит, але сподіваюсь не останній. Простота та природна краса - просто зачаровують. Можливо тому, що більшість свого життя ми марнуємо серед технологічних придатків.
Дякуючи гарним британським дорогам та майстерності баварських автомобілебудівників, вже через 7 годин, після того як залишили гостинний Единбург, ми блукали околицями High Wycombe у пошуках заправки :)
Зате коли, традиційно промахнувшись на в'їзді, нарешті опинились на широченних за лондонськими мірками вулицях Единбургу, всі незручності та весь негатив розтану як вранішній туман.
Головна туристична споруда міста - фортеця - знаходиться на головному місті - на горі в центрі міста. Піднявшись на гору до входу у фортецю, ми наче опинились на звичайному базарі. Стільки російськомовних туристів в одному місті я ще не зустрічав! А двоє горластих туристок, які не могли знайти де поділися "їхні" лаконічно доповнювали картину.
Всередину фортеці ми не попали, так як черга за квитками відбила будь-яке бажання подивитись на місто із стародавніх вікон та бійниць. Зате саме місто сподобалось надзвичайно.
Сіра, майже чорна, й похмура архітектура мали викликати зовсім протилежні відчуття. Але ж ні! Серед цієї сірості відчуваєш себе напрочуд затишно й комфортно. Подібні відчуття викликав й Глазго. В цьому є щось ірраціональне й можливо містичне, адже літа тут практично не буває, природа достатньо бідна а клімат досить жорсткий, але люди напрочуд привітні. І мені здалося, що шотландці як нація набагато красивіші від більш південних англійців.
Ось так я побував перший раз в Шотландії. Я навмисне наголосив, що це був лише перший візит, але сподіваюсь не останній. Простота та природна краса - просто зачаровують. Можливо тому, що більшість свого життя ми марнуємо серед технологічних придатків.
Дякуючи гарним британським дорогам та майстерності баварських автомобілебудівників, вже через 7 годин, після того як залишили гостинний Единбург, ми блукали околицями High Wycombe у пошуках заправки :)
Comments