Моє життя в Лондоні

Після відвідин концерту DM у грудні минулого року знову захотілося "хліба й видовищ". Й якраз трапилася гарна нагода - Bon Jovi давали аж 12 концертів в O2 Arena. Ці концерти - частина The Circle Tour , який включає 135 концертів в 30-ти країнах й триватиме майже цілий рік (з лютого по грудень)! Група була стоврена 27(!) років тому й майже усі пісні написав сам Jon Bon Jovi . Враження від живого концерту, який тривав майже 3 години (!), важко передати словами. Й не можливо описати відчуття, коли 14 тисяч глядачів стоячи співають пісню свого улюбленця без музичного супроводу. Від цього просто захоплює дух! А коли Джо сказав "Enough is enough" й залунали перші акорди їхнього хіта "It's my life" зал просто вибухнув! Час пролетів непомітно, концерт закінчився, але всі залишилися на своїх місцях й плескали, свистіли й тупотіли ногами. Після цього музиканти повернулися на сцену й зіграли ще 6(!) пісень. У мене більше не має слів, Джон просто супер!

Лишилося 17 хвилин. Гол Лампарда не зарахували, а ще у Френка було 2-3 чудові нагоди зрівняти рахунок. Але тут Німці забили знову, а потім ще. Капело - великий тренер, можилово навіть занадто великий для такого простого завдання - з поміж сотні гравців вибрати не кращих, а тих хто хоче грати й перемагати. Хто мені може пояснити чому Руні грав сьогодні, а не той же Д. Коул чи Райт-Філіпс? Що Вейн зробив такого, що він показав на полі? Нічого, нуль! От і добре, що вилетіли. Далі можна буде дивитися футбол спокійно. У Німців класна команда, а головне що вони грають як команда, а не купка суперзірок. Вони повинні бути у фіналі.

Wild Target Так сталося що все більше віддаю перевагу європейському, зокрема британському кіно. І мушу визнати зо за останні роки фільмів з'являється все більше й більше, відповідно й зростає кількість не просто хороших, а дуже хороших. Якщо раніше це були 2-3 нормальних фільми на рік, то зараз це добрий десяток. До того ж й у Голлівуді явно відчувається брак власних ідей й вони все більше звертаються до британських "першоджерел". І як правило, оригінал все ж таки виявляється кращим. Наприклад, "Sate of play" . А популярність британських акторів стабільно висока. Один Грегорі Хауз у виконанні Хью Лорі чого вартий! Фільм Wild Target (не знаю, як він називається в українському прокаті) - просто шикарний: супер актори, витончений гумор (династія кілерів, якою заправляє мамаша), розкішні гангстери з недотепами на підхваті, товариш з гарі потера, який постійно смалить, шикарна американська посмішка Мартіна Фрімана й багато чого іншого. Раджу усім подивитися, не

"Do you want a cancer?" (Хочете рака?) - так запитала стюардеса у героя Джорджа Клуні у фільмі "Up in the Air". На справді вона мала на увазі "Do you want a can, ser?" (Хочете напій у баночці?) Фільм непоганий. Крім Клуні там грає й Вера Фарміга, американська акторка українського походження. Все безкінечні аеропорти й перельоти нагадали мені роботу у T-Mobile. За 3-4 місяці я налітався на багато років на перід :) Рецензія у Екслера .