Привіт усім!
Останім часом трапилось багато подій. Я побував в Україні, побачив багатьох з вас; минув Новий Рік, Різдво, старий Новий Рік.
Про подорож в Україну розкажу коротко. Спочатку була ейфорія і радість, яку важко передати словами - “Нарешті я вдома!!!”. Потім - подорож з Борисполя до Києва. Далі - зустріч з батьками та сестрами.
А потім як почалося! Все було розписано майже погодинно – хотілось усіх побачити. Сім днів пролетіли як один. Потім знов була подорож до Бориспіль та переліт в Хітроу. На цей раз все було просто і майже буденно. Коли минув паспортний контроль, навіть відчув радість. Напевно починаю звикаю...
Загалом від подорожі залишись гарні спогади, заряд бадьорості та чудового настрою до наступного разу. Чудово було відчувати, що ти знову удома, можеш пройтися вулиця рідного міста, побачитись з друзями... Ех-х :)
Але щось змінились. На зворотній шляху до Борисполя уже почав усвідомлювати, що я приїздив уже в гості, а моїм домом, принамні на найближчі 4-ри роки, стало гарне та похмуре, старовинне та надсучасне і завжди різне Місто.
Відразу після НР потрібно було вирішити 2 невідкладні справи: знайти квартиру та відкрити рахунок у банку. Саме у такій послідовності, тому що рахунок не відкриють, якщо не має постійної адреси.
Але пошук квартири виявився не таким простим, як я собі думав. Спочатку я витратив десь 2 тижні на одну агенцію, яка все ніяк не могла показати мені квартиру, яка мені могла б підійти. Зате показали десь близько десяти квартир, які точно не підійшли. Інша агенція квартиру показа відразу, того ж дня, коли я їм зателефонував. Ми домовились про оформлення угоди і я навіть заплатив завдаток.
А наступного дня зателефонував агент та сказав, що господар квартири її вже здав і забув попередити агенцію. То ж моя радість була передчасною... Щоправда цоього ж дня мені показали іншу квартиру, яка навіть трошечки краща за попередню, але звільниться на початку лютого. То ж довелось відкласти усі справи до лютого і розслабитись.
А рослаблятись тут вміють та полюбляють :) Спочатку було День Народження у Юлі – дружини Льоші, мого “брата по крові”. Він теж програмує на Java. Потім Старий Новий Рік. Це була п'ятниця, 13-го.
А на суботу-неділю Юля та Льоша Юдічеви запросили мене до себе у гості, в Вотфард. Це невелике містечко на північному-заході Лондона. Але перед цим ми віришили завітати на Трафальгавську площу, де мав відбутись уже традиційний фестиваль “Російська зима”. Там мав бути концерт та великий наповп колишніх співвітчизників :)
Погода була напрочуд лондонською – тепло, хмарно та ледь-ледь моросило. Зустрілися ми з Юдічевими “під хвостом” монумента “Вершник на коні” на північному сході площі :) Особливістью цього річного фестивалю стала заборона мерії Лондона продавати горілку. Було лише пиво “Балтіка”, яке з пляшок наливали у пластикові стакани.
Більше інформацію про фестиваль можна знайти тут:
http://news8.thdo.bbc.co.uk/hi/russian/photo_galleries/newsid_4613000/4613828.stm
http://news.bbc.co.uk/hi/russian/uk/newsid_4613000/4613850.stm
Площа була обгороджена зеленим забором, на вході поверхневий огляд на предмет наявності традиційного атрибута будь-якого російського свята :)
Ніколи ще я не бачив такої кількості вродливих дівчат у Лондоні! :) До речі, там було багато людей які не розмовляють російською. Десь через хвилин десять після нашого прибуття почав свій виступ Юрій Шевчук та його ДДТ. Це було супер!! Вони виконали 5-6 пісень, більшість з яких уже стали класикою. Льоша непогано написав про концерт на свому blog'і, якщо цікаво, можна почитати тут:
http://blog.yudichev.net/archives/48#more-48
Під кінець виступу ДДТ почався справжній дощ і ми віришили піти в гості до Юри, Лени та Жені :) Лена нагодувала нас смачною солянкою, потім ми трохи (години 3) погрались в “Монополію” і лише потім вирушили до Вотфарду.
Що було далі, у наступному листі :)
Останім часом трапилось багато подій. Я побував в Україні, побачив багатьох з вас; минув Новий Рік, Різдво, старий Новий Рік.
Про подорож в Україну розкажу коротко. Спочатку була ейфорія і радість, яку важко передати словами - “Нарешті я вдома!!!”. Потім - подорож з Борисполя до Києва. Далі - зустріч з батьками та сестрами.
А потім як почалося! Все було розписано майже погодинно – хотілось усіх побачити. Сім днів пролетіли як один. Потім знов була подорож до Бориспіль та переліт в Хітроу. На цей раз все було просто і майже буденно. Коли минув паспортний контроль, навіть відчув радість. Напевно починаю звикаю...
Загалом від подорожі залишись гарні спогади, заряд бадьорості та чудового настрою до наступного разу. Чудово було відчувати, що ти знову удома, можеш пройтися вулиця рідного міста, побачитись з друзями... Ех-х :)
Але щось змінились. На зворотній шляху до Борисполя уже почав усвідомлювати, що я приїздив уже в гості, а моїм домом, принамні на найближчі 4-ри роки, стало гарне та похмуре, старовинне та надсучасне і завжди різне Місто.
Відразу після НР потрібно було вирішити 2 невідкладні справи: знайти квартиру та відкрити рахунок у банку. Саме у такій послідовності, тому що рахунок не відкриють, якщо не має постійної адреси.
Але пошук квартири виявився не таким простим, як я собі думав. Спочатку я витратив десь 2 тижні на одну агенцію, яка все ніяк не могла показати мені квартиру, яка мені могла б підійти. Зате показали десь близько десяти квартир, які точно не підійшли. Інша агенція квартиру показа відразу, того ж дня, коли я їм зателефонував. Ми домовились про оформлення угоди і я навіть заплатив завдаток.
А наступного дня зателефонував агент та сказав, що господар квартири її вже здав і забув попередити агенцію. То ж моя радість була передчасною... Щоправда цоього ж дня мені показали іншу квартиру, яка навіть трошечки краща за попередню, але звільниться на початку лютого. То ж довелось відкласти усі справи до лютого і розслабитись.
А рослаблятись тут вміють та полюбляють :) Спочатку було День Народження у Юлі – дружини Льоші, мого “брата по крові”. Він теж програмує на Java. Потім Старий Новий Рік. Це була п'ятниця, 13-го.
А на суботу-неділю Юля та Льоша Юдічеви запросили мене до себе у гості, в Вотфард. Це невелике містечко на північному-заході Лондона. Але перед цим ми віришили завітати на Трафальгавську площу, де мав відбутись уже традиційний фестиваль “Російська зима”. Там мав бути концерт та великий наповп колишніх співвітчизників :)
Погода була напрочуд лондонською – тепло, хмарно та ледь-ледь моросило. Зустрілися ми з Юдічевими “під хвостом” монумента “Вершник на коні” на північному сході площі :) Особливістью цього річного фестивалю стала заборона мерії Лондона продавати горілку. Було лише пиво “Балтіка”, яке з пляшок наливали у пластикові стакани.
Більше інформацію про фестиваль можна знайти тут:
http://news8.thdo.bbc.co.uk/hi/russian/photo_galleries/newsid_4613000/4613828.stm
http://news.bbc.co.uk/hi/russian/uk/newsid_4613000/4613850.stm
Площа була обгороджена зеленим забором, на вході поверхневий огляд на предмет наявності традиційного атрибута будь-якого російського свята :)
Ніколи ще я не бачив такої кількості вродливих дівчат у Лондоні! :) До речі, там було багато людей які не розмовляють російською. Десь через хвилин десять після нашого прибуття почав свій виступ Юрій Шевчук та його ДДТ. Це було супер!! Вони виконали 5-6 пісень, більшість з яких уже стали класикою. Льоша непогано написав про концерт на свому blog'і, якщо цікаво, можна почитати тут:
http://blog.yudichev.net/archives/48#more-48
Під кінець виступу ДДТ почався справжній дощ і ми віришили піти в гості до Юри, Лени та Жені :) Лена нагодувала нас смачною солянкою, потім ми трохи (години 3) погрались в “Монополію” і лише потім вирушили до Вотфарду.
Що було далі, у наступному листі :)
Comments