Не має сил витерпіти, що б не розповісти вам про мою останню подорож. Щось я було засидівся на острові, тому вирішив розширити кругозір. 4 години у французькому посольстві і новенька шенгенська віза у моєму паспорті, а також квитки на Євростар.
Я вирішив перший раз поїхати на один день, щоб познайомитись з обстановкою і скласти перше враження. Отож 5.20 ранку, я залишив машину на парковці. Окрема, майже кримінальна історія, як я шукав парковку та вихід з неї. Швидкий паспортний контроль, і ось я на платформі Євротерміналу щойно відремонтованого вокзалу St. Pancras. Потяг - 18 вагонів по 18 метрів кожен, тобто більше 300 метрів завдовжки. Вони дивина для Британії, а у Франції це звичний TVG. У середині мені не дуже сподобалось. Впевнений, що у потягах Pendolino (Virgin Trains), що курсують від Лондону на північ, на порядок зручніше. Але скільке там тої їзди - 2 години 15 хвилин.
Плавно поплив вокзал за вікном, через 10 хвилин новий термінал у Ebbsfeel Int, через півгодини міжнародний термінал у Ashford, потім хвилин 25 Євротунелем під Ла-Маншем (мало хто знає, що він ще й English Channel :) А потім почалась справжнє свято швидкості - наче летиш на літаку над самою землею! Але годі про ці нецікаві технічні дрібниці.
Під'їжджаючи до Парижу, я побачив доволі знайому картину - цілі квартали панельних 5-ти поверхівок. Зовсім як Оболонь у Києві, або скажімо Вишенька у Вінниці. Ще я бачив подібну картину у Східній Німеччині, у місті Росток (Rostok). Саме у такому (відремонтованому або модернізованому) будинку мешкає Вовчик (МВД).
Перед самою зупинкою потяга за верхівками будинків промайнули куполи храму. Ось і вокзал. Відкрились двері. Я зробив крок і опинився у Парижі! Забракло слів, думок - усього! Серце шалено калатало у грудях, на обличчі застигла ідіоться посмішка божевільного... Я в Парижі!!! :)
Коли ви вперше прилітаєте у іншу країну чи місто, у вас є принаймні півгодини-година (багаж, паспортний контроль), щоб приготуватись до зустрічі з великим. У мене такої можливості не було. Просто бац! і все, ніяких контролів: платформа - вокзал - вулиця!
Фото на пам'ять, погляд на карту на стіні - все, я вже на вулиці. Gare du Nord - назва вокзалу, на який приходить Євростар. Це північна частина міста, це не просто район Парижу - це Монмарт (Montmartre)!
Наша свідомість малює нам небачене й незвідане, базуючись на уривках з фільмів, книг, розповідей очевидців. Так особисто для мене Париж - це Notre Dame de Paris Віктора Гюгю, Амелі Пулен, М. Боярський і три мушкетери, та багато-багато іншого.
Не дивлячись на те, що їхав я у столицю Франції, Париж зустрів мене справжньою англійською погодою: було хмарно, накрапав дощик. Не холодно - і за це дякую :)
Саме тому знаходячись на Монмарті, я просто не міг не знайти Basilica of the Sacré Cœur, саме його верхівку я бачив з потяга. Від вокзалу я попрямував на захід, як мені здавалося. І ось тут я знову відчув щось рідне і знайоме. Вулиця була ну точнісінько як десь коло центру у Киеві, Вінниці чи Хмельницькому. Мій товариш по ремеслу - Міша Спірідонов - коли повернувся минулого року з Парижу, сказав, що мені б він, Париж, сподобався б. Він більш європейський, якщо так можна сказати :) Тепер я його розумію.
З пагорба біля Basilica of the Sacré Cœur відкривався чудовий вигляд на все місто, напевно..
Далі ідея була така: на схід до Бастилії, потім по річці до островів та Собору, далі Лувр (коротко, зовні :), Єлисейські поля, Єйфелева вежа і ще трохи Монмарту, якщо буде час. Все це пішки, щоб відчути дух та енергію міста :)
Що вразило? Велика кількість моторолерів та велосипедів. Там навіть є спеціальні платні велопарковки для спеціальних велосипедів. А можливо то прокат велосипедів - я так і не розібрав.
А ще кумедна розмітка на перехрестях для велосипедів.
Парижанки (піднімаючи очі до стелі, розводячи руки та прицьомокуючи язиком)! Тендітні та витончені вони швидко пролітають повз на своїх моторолерах, або граціозно фланують тратуарами.
Що ще? А, після вежі я повертався південними райончиками, де вузенькі вулички, та скрізь, буквально на кожному кроці, якщо не кондитерська то пекарня з круа'сонами, довгими батонами або іншою випічкою. Краса! :) Десь там знаходиться Сорбонна (Sorbonne), але я про це довідався наступного дня, коли вивчав карти, сидячи удома.
Вмісти все-все в одну розповідь фізично не можливо, тому я планую ще дві. Кожна з них буде про інший Париж.
Бонсуа! :)
Я вирішив перший раз поїхати на один день, щоб познайомитись з обстановкою і скласти перше враження. Отож 5.20 ранку, я залишив машину на парковці. Окрема, майже кримінальна історія, як я шукав парковку та вихід з неї. Швидкий паспортний контроль, і ось я на платформі Євротерміналу щойно відремонтованого вокзалу St. Pancras. Потяг - 18 вагонів по 18 метрів кожен, тобто більше 300 метрів завдовжки. Вони дивина для Британії, а у Франції це звичний TVG. У середині мені не дуже сподобалось. Впевнений, що у потягах Pendolino (Virgin Trains), що курсують від Лондону на північ, на порядок зручніше. Але скільке там тої їзди - 2 години 15 хвилин.
Плавно поплив вокзал за вікном, через 10 хвилин новий термінал у Ebbsfeel Int, через півгодини міжнародний термінал у Ashford, потім хвилин 25 Євротунелем під Ла-Маншем (мало хто знає, що він ще й English Channel :) А потім почалась справжнє свято швидкості - наче летиш на літаку над самою землею! Але годі про ці нецікаві технічні дрібниці.
Під'їжджаючи до Парижу, я побачив доволі знайому картину - цілі квартали панельних 5-ти поверхівок. Зовсім як Оболонь у Києві, або скажімо Вишенька у Вінниці. Ще я бачив подібну картину у Східній Німеччині, у місті Росток (Rostok). Саме у такому (відремонтованому або модернізованому) будинку мешкає Вовчик (МВД).
Перед самою зупинкою потяга за верхівками будинків промайнули куполи храму. Ось і вокзал. Відкрились двері. Я зробив крок і опинився у Парижі! Забракло слів, думок - усього! Серце шалено калатало у грудях, на обличчі застигла ідіоться посмішка божевільного... Я в Парижі!!! :)
Коли ви вперше прилітаєте у іншу країну чи місто, у вас є принаймні півгодини-година (багаж, паспортний контроль), щоб приготуватись до зустрічі з великим. У мене такої можливості не було. Просто бац! і все, ніяких контролів: платформа - вокзал - вулиця!
Фото на пам'ять, погляд на карту на стіні - все, я вже на вулиці. Gare du Nord - назва вокзалу, на який приходить Євростар. Це північна частина міста, це не просто район Парижу - це Монмарт (Montmartre)!
Наша свідомість малює нам небачене й незвідане, базуючись на уривках з фільмів, книг, розповідей очевидців. Так особисто для мене Париж - це Notre Dame de Paris Віктора Гюгю, Амелі Пулен, М. Боярський і три мушкетери, та багато-багато іншого.
Не дивлячись на те, що їхав я у столицю Франції, Париж зустрів мене справжньою англійською погодою: було хмарно, накрапав дощик. Не холодно - і за це дякую :)
Саме тому знаходячись на Монмарті, я просто не міг не знайти Basilica of the Sacré Cœur, саме його верхівку я бачив з потяга. Від вокзалу я попрямував на захід, як мені здавалося. І ось тут я знову відчув щось рідне і знайоме. Вулиця була ну точнісінько як десь коло центру у Киеві, Вінниці чи Хмельницькому. Мій товариш по ремеслу - Міша Спірідонов - коли повернувся минулого року з Парижу, сказав, що мені б він, Париж, сподобався б. Він більш європейський, якщо так можна сказати :) Тепер я його розумію.
З пагорба біля Basilica of the Sacré Cœur відкривався чудовий вигляд на все місто, напевно..
Далі ідея була така: на схід до Бастилії, потім по річці до островів та Собору, далі Лувр (коротко, зовні :), Єлисейські поля, Єйфелева вежа і ще трохи Монмарту, якщо буде час. Все це пішки, щоб відчути дух та енергію міста :)
Що вразило? Велика кількість моторолерів та велосипедів. Там навіть є спеціальні платні велопарковки для спеціальних велосипедів. А можливо то прокат велосипедів - я так і не розібрав.
А ще кумедна розмітка на перехрестях для велосипедів.
Парижанки (піднімаючи очі до стелі, розводячи руки та прицьомокуючи язиком)! Тендітні та витончені вони швидко пролітають повз на своїх моторолерах, або граціозно фланують тратуарами.
Що ще? А, після вежі я повертався південними райончиками, де вузенькі вулички, та скрізь, буквально на кожному кроці, якщо не кондитерська то пекарня з круа'сонами, довгими батонами або іншою випічкою. Краса! :) Десь там знаходиться Сорбонна (Sorbonne), але я про це довідався наступного дня, коли вивчав карти, сидячи удома.
Вмісти все-все в одну розповідь фізично не можливо, тому я планую ще дві. Кожна з них буде про інший Париж.
Бонсуа! :)
Comments