Вчора після роботи пішов прогулятися містом. Погода була чудова, настрій теж - все-таки неділя! Я люблю сонячні й теплі осінні дні. Шурхіт опалого листя під ногами на Володимирській чи Шовковичній або в Маріїнському парку налаштовував на філософський лад, заспокоював та навівав думки про вічне. Таке саме листя на South Bank створює майже такий самий настрій. Насолоджуючись сандвічем посеред мосту Вотерлу й, дивлячись як сонце ховається за дахом Парламенту, я міркував щоб таке написати про казкове місто, яке я відкрив для себе знову. Париж! Кохання з першого погляду у нас не вийшло. Рік тому Париж видався мені постарілим плейбоєм з вже поріділою шевелюрою та неохайною щетиною, але все ще з грайливим вогником в очах. А цим сонячним вересневим днем я побачив інший Париж - молодий і веселий, романтичний і заклопотаний одночасно. Пригоди навколо тієї подорожі почалися ще на початку серпня, коли я ходив за шенгенською візою у французьке посольство. Вже в розмові з імміграційним офіцером вия