Skip to main content

7th, Париж

Від Тріумфальної Арки я попрямував до Ейфелевої вежі. Мапа тут вже була не потрібна, так як Вежу видно здалеку :)



Ейфелева вежа - це геніальна споруда. Важко знайти іншу купу металолому овіяну таким романтичним ореолом як цей гібрид анкера та телевізійної башти. Вона як магніт притягує до себе тисячі туристів з цсього світу. Я чув багато скептичних закидів на її адресу зі сторони британців. Як би там не було, але коли виходиш на Jardin du Trucadero - серце завмирає від краєвиду. Так, напевно був правий той, хто сказав: "Увидеть Париж и умереть!"



Ніякими словами цього не передати, це як вірус, що проникає у кров і змушує серце битись частіше. Чи це й справді вони щось у повітря підмішують? :)


Марсове поле нічим не здивувало. Поле - як поле. А ось автобус із французькими дівчатами. І навіть тут примудрились приліпити Вежу :)


Від Вежі починається 7-мий район (7th), його так називають, тому що там саме такий поштовий індекс. Все просто :) Орієнтуватися дуже просто: піднімає голову, шукаєш де Вежа і потім все стає зрозумілим.




Спіймав себе на думці, що першого разу просто блукаєш незнайомим містом, а вже другого разу знаєш назви місць :)

Ще одна цікава деталь. Парковка. Ще першого разу я помітив, що машини стоять щільно одна до одної у багатьох пом'яті бампери. Як пояснив мені мій товариш - Рома Каленюк, який прожив у Парижі деякий час - на вулиці тільки перша й остання машини ставлять на ручне гальмо, а всі інші можна поштовхати в потрібний бік. Ось яскравий приклад


А це Eglise du Dome, споруджена біля Hotel des Invalides - колишнього будинку ветеранів.


А далі починається Latin Quarter та St-Germain. Про це та інше наступного разу.

Початок: Знову Париж! :)

Comments

Popular posts from this blog

Вихідний у Кардіффі - столиці Уельсу

Наприкінці квітня їздили в Уельс. Погуляли з дітьми у великому парку (Bute Park) у самісінькому центрі Кардіффа, під стінами кардіффського замку. Погода була напрочуд гарна - сонячна й тепла. Як завжди, отримали багато позитивних емоція та вражень. Якось так виглядала столиця Уельса в кінці квітня Ось таймлапс нашої подорожі до кордону з Уельсом Ну й щоб два рази не вставати, перетин мостів, старого (Severn Bridge) й нового (Second Severn Crossing), через річку Северн (River Severn), яка розділяє південний Уельс та західну Англію P.S. Підтримайте YouTube-ра початківця, ставте "лайк" та підписуйтесь на мій канал
Останній раз я тут писав за 4 дні до початку повномасштабної війни. 2 роки та 5 місяців вже минуло з того часу. Нічого не писав, тому що не вистачає слів, щоб передати увесь той біль, злість та ненависть. Ще під час ковіду, коли полегшили умови карантину й дозволили виходити на вулицю, почав ходити по декілька годин на день. Спочатку по 5 тисяч кроків, потім 10. Зараз уже дійшов до 16 тис. кроків на день в середньому. Свіже повітря дуже допомагає. Раніше під час прогулянок слухав музику. Дуже швидко набридла. Youtube став справжнім спасінням. Український Youtube. Ось лише декілька каналів: Стерненко Армія ТВ Історія без міфів Загін кіноманів Телебачення Торонто Розмова Це ніхто не буде дивитись Підпільний стендап Підпільні Розгони Підпільний Кіноклуб Загони Майже Інтелектуальне Шоу Сольний Стендап Подкасти: Гуртом та вщент Підпільний подкаст Слідкуйте за здоров'ям (фізичним та психологічним) т...

Михаил Жванецкий в Лондоне

Вчера, то есть в воскресенье, вечером мы толпой сходили на концерт одного человека, имя которого говорит само за себя. Я помню еще с детства его монологи: "Начальник транспортного цеха", "Одесский пароход" и многие другие. В 2004 г. мы был на юбилейном концерте Михаила Михайловича в киевском концертном зале Украина, посвящённому его 70-ти (!) летию. Атмосфера тогда была потрясающая. Наверное все присутствующие получили неописуемое удовольствие и хороший заряд бодрости и отличного настроения. Меня тогда поразило умение этого человека очаровать и буквально влюбить в себя всех присутствующих буквально за несколько фраз. А сделать это с много тысячным залом далеко непросто. И вот вчера мы были на концерте в лондонском театре Phoenix. На этот раз это была практически новая программа. Все про то же самое: холостяков, женщин, женщина за рулем, власть имущих, евреев, Одессу, Москву, кошку Фелицию и много просто воспоминаний и наблюдейний.. Я плакал! Слов больше нет - остали...