Поставив перед собою мету об'їхати весь острів по периметру як це не один раз робив Тема в багатьох країнах. Південне узбережжя вже майже завершене, залишився ливе Корнвел (Cornwall).
Тепер підійшла черга Уельсу. Про тамтешні красоти вже написано. Тепер про найцікавіше, для мене звичайно :)
Дорога від Кардігана (Cardigan) до Ньюпорта (Newport) десь близько 100 миль. Я витратив десь біля 2 годин. А тепер уявіть напівгірську дорогу, яка звивається зміююкою серед пагорбів (для гір вони все-таки занизькі) Уельсу. Коли під'їжджав до Кардігану вже смеркалося, а коли залишив місто - було просто темно.
По дорозі заїхав у хмару :)
Машина, яка на невеликій швидкості по прямій дорозі їде наче неохоче, на цих вихилясах наче ожила. Втома вже відчуваласяу, більше 10 годин в дорозі. Але коли полотно асфальту чи провалюється донизу, чи стає майже вертикальною стіною, то тут вже не до втоми. Швидкість 40 миль на такій дорозі відчувається навіть гостріше ніж 100 на моторвеї. Майже всі 2 години я був на дорозі один-однісінький. Лише пару разів мене обігнали місцеві джигіти, я їх ввічливо пропускав уперед, а вже через мить вони десь зникали.
Миль 20 дорога спускалася донизу вздовж гірської річки. Саму річку я не бачив, але на ТомТомі було видко синю стрічку то з лівого, то з правого боків.
Якщо в Кардагані мені хотілося їсти, у туалет і спати, то в Ньюпорті - втому як рукою зняло, а вирячені очі яскраво свідчили про надлишок адреналіну.
Нічний моторвей після гірського слалому був наче відпочинок. Остаточно я прийшов до тями хвилин через 40 на сервісі, за 30 миль від Свіндону (Swindon).
Отож якщо хочете естриму та відчуття швидкості, сміливо їдьте у південний Уельс. Й природа там теж чарівна - це як безкоштовний бонус.
Щодо мене, то я обов'язково проїдуся вздовж тої ж річки та залюбки погуляю Кардіганом знову.
Дорога від Кардігана (Cardigan) до Ньюпорта (Newport) десь близько 100 миль. Я витратив десь біля 2 годин. А тепер уявіть напівгірську дорогу, яка звивається зміююкою серед пагорбів (для гір вони все-таки занизькі) Уельсу. Коли під'їжджав до Кардігану вже смеркалося, а коли залишив місто - було просто темно.
По дорозі заїхав у хмару :)
Машина, яка на невеликій швидкості по прямій дорозі їде наче неохоче, на цих вихилясах наче ожила. Втома вже відчуваласяу, більше 10 годин в дорозі. Але коли полотно асфальту чи провалюється донизу, чи стає майже вертикальною стіною, то тут вже не до втоми. Швидкість 40 миль на такій дорозі відчувається навіть гостріше ніж 100 на моторвеї. Майже всі 2 години я був на дорозі один-однісінький. Лише пару разів мене обігнали місцеві джигіти, я їх ввічливо пропускав уперед, а вже через мить вони десь зникали.
Миль 20 дорога спускалася донизу вздовж гірської річки. Саму річку я не бачив, але на ТомТомі було видко синю стрічку то з лівого, то з правого боків.
Якщо в Кардагані мені хотілося їсти, у туалет і спати, то в Ньюпорті - втому як рукою зняло, а вирячені очі яскраво свідчили про надлишок адреналіну.
Нічний моторвей після гірського слалому був наче відпочинок. Остаточно я прийшов до тями хвилин через 40 на сервісі, за 30 миль від Свіндону (Swindon).
Отож якщо хочете естриму та відчуття швидкості, сміливо їдьте у південний Уельс. Й природа там теж чарівна - це як безкоштовний бонус.
Щодо мене, то я обов'язково проїдуся вздовж тої ж річки та залюбки погуляю Кардіганом знову.
Comments