Skip to main content

Дикі звичаї

Привіт усім!

Хочу поділитись з вами одним цікавим спостереженням. Почну здалека. Про новий офісний центр, де зараз знаходиться наша компанія, я вже якось писав. Так от на першому поверсі, у холі, стоїть стіл для гри у пул ("pool"). Оскільки охочих поганяти кулі багато, особливо в обідній час, то існує традиція, коли гравці кладуть 50 пі (стільки коштує одна гра) на край столу і коли він звільняється першими грають ті, хто поклав гроші раніше. Такий собі різновид черги та бронювання.

Це була приказка, а ось власне казка. Вчора, десь після обіду, ми з Мішкою (білорусом) пішли пограти і побачили чиїхось 50 пі на столі і нікого навкруги. Ми зробили спробу встановити чиї це гроші, але власника так і не знайшли. То ж ми не стали чекати, поки хтось прийде і вижене нас, і почали грати. А тепер уявіть моє здивування, коли я побачив тих же 50 пі на тому ж місті сьогодні вранці! Гроші пролежали майже добу або навіть й більше на самому видному місці.

А тепер про те саме тільки з іншого боку. Якось ми з тим же Мішкою вирішили розім'ятись з самого ранку. Підійшовши до столу побачили дивну картину. В кожну лузу був вставлений пластиковий стаканчих. Тобто можна було грати і при цьому не платити гроші. Ми звичайно стаканчики вийняли і зробили все правильно, але відчуття, що десь тут поряд працюють ще вихідці із Східної Європи або Ізраїлю довго не давала нам спокою :)

Ось такі контрасти..

Comments

Anonymous said…
Привет, Женя!

А мы тоже вставляли пластиковые стаканчики, когда оставались с какой-то проблемой на ночь и делали себе перерыв. Никого нет - чего зря деньги терять!? :) Особенно когда монеты для игры - ценная вещь, ночью их так просто не найдешь.

Руст.
Yevhen said…
Ты как та шкодливая кошка, которая хочет сделать пи-пи за креслом: во-первых, темно, в во-вторых, никто же не увидит :)

Правила существуют, чтобы их соблюдать. Ну или нарушать - это уже больше от воспитания и ментальности зависит.

Popular posts from this blog

Вихідний у Кардіффі - столиці Уельсу

Наприкінці квітня їздили в Уельс. Погуляли з дітьми у великому парку (Bute Park) у самісінькому центрі Кардіффа, під стінами кардіффського замку. Погода була напрочуд гарна - сонячна й тепла. Як завжди, отримали багато позитивних емоція та вражень. Якось так виглядала столиця Уельса в кінці квітня Ось таймлапс нашої подорожі до кордону з Уельсом Ну й щоб два рази не вставати, перетин мостів, старого (Severn Bridge) й нового (Second Severn Crossing), через річку Северн (River Severn), яка розділяє південний Уельс та західну Англію P.S. Підтримайте YouTube-ра початківця, ставте "лайк" та підписуйтесь на мій канал
Останній раз я тут писав за 4 дні до початку повномасштабної війни. 2 роки та 5 місяців вже минуло з того часу. Нічого не писав, тому що не вистачає слів, щоб передати увесь той біль, злість та ненависть. Ще під час ковіду, коли полегшили умови карантину й дозволили виходити на вулицю, почав ходити по декілька годин на день. Спочатку по 5 тисяч кроків, потім 10. Зараз уже дійшов до 16 тис. кроків на день в середньому. Свіже повітря дуже допомагає. Раніше під час прогулянок слухав музику. Дуже швидко набридла. Youtube став справжнім спасінням. Український Youtube. Ось лише декілька каналів: Стерненко Армія ТВ Історія без міфів Загін кіноманів Телебачення Торонто Розмова Це ніхто не буде дивитись Підпільний стендап Підпільні Розгони Підпільний Кіноклуб Загони Майже Інтелектуальне Шоу Сольний Стендап Подкасти: Гуртом та вщент Підпільний подкаст Слідкуйте за здоров'ям (фізичним та психологічним) т...

Михаил Жванецкий в Лондоне

Вчера, то есть в воскресенье, вечером мы толпой сходили на концерт одного человека, имя которого говорит само за себя. Я помню еще с детства его монологи: "Начальник транспортного цеха", "Одесский пароход" и многие другие. В 2004 г. мы был на юбилейном концерте Михаила Михайловича в киевском концертном зале Украина, посвящённому его 70-ти (!) летию. Атмосфера тогда была потрясающая. Наверное все присутствующие получили неописуемое удовольствие и хороший заряд бодрости и отличного настроения. Меня тогда поразило умение этого человека очаровать и буквально влюбить в себя всех присутствующих буквально за несколько фраз. А сделать это с много тысячным залом далеко непросто. И вот вчера мы были на концерте в лондонском театре Phoenix. На этот раз это была практически новая программа. Все про то же самое: холостяков, женщин, женщина за рулем, власть имущих, евреев, Одессу, Москву, кошку Фелицию и много просто воспоминаний и наблюдейний.. Я плакал! Слов больше нет - остали...