Моє життя в Лондоні

Знову вихідні, але настрій не той - за вікном похмуро і зранку знову дощ... Але десь точно є казковий край, де сине-сине небо, тепле прозоре море ніжно пестить піщаний пляж :) Я впевнений на 100% відсотків, що таке місце існує і я навіть знаю як туди потрапити - моторвеєм М3 :) На цей раз я не доїхав до Бормуса (Bournemouth) миль з 10. Саме тут починається піщана прибережна смуга. Субота, 10 годин ранку. Людей майже не має. Небо ще похмуре, але диво - видко кінець грізним хмарам і там - над морем - уже сяє таке бажане сонце. З моря дме вітерець. Вода - як парне молоко. Але сонця не має, тому мабуть буде холодно вилазити.. Я побрів берегом на схід по щиколодки в воді. Їхати звідси не хочеться, хоч і робити тут не має чого - сонце все ще сховане за хмарами. Через хвилин 30 вирішую повернутись до машину, але вже верхом. І тут сталося диво - вийшло сонце, і все навкруги наче прокинулось :) Тепер я вже просто не міг звідси поїхати. Заліз у морську воду. Мабуть вперше за 10 років! Трохи за

В мене є давня (десь уже більше року :) мрія - об'їхати південь Англії по узбережжю. Я вже хоча втілювати її у життя і деяка частина південно-західного узбережжя вже досліджена: Brighton , Portsmouth , Southampton , Bournemouth , Isle of Wight , Weymouth & Portland , Poole ect. Я вже навіть склав карту місць, де я вже побував. Звичайно є карта, міст, подорож до яких ще попереду. Так от, повертаємось до подорожі узбережжям. Якимось сонячним недільним ранком я сів у своє авто і помчав на схід. Не дивлячись на власний досвід і багаторазові попередженням усіх, поїхав через Лондон. Думав: субота, 9 годин ранку, всі ще сплять. Ага, саме так! В результаті 20 миль були проїхані за 1 годину. Першою зупинкою стало містечко - Westgate-on-Sea . Нічого особливого. Невеличке охайне містечко, з піщаним пляжем метрів 100 завдовжки у центрі. Наступним було місто Broadstairs . Там саме відбувалось якесь локальне святкування за участю пожежних катерів, літака та рятувальника (маю на увазі кораб