Так вже склалося, що затримка між подією та публікацією розповіді про неї на моєму блозі, складає приблизно 2 тижні. Це цілком природно для "в міру" лінивої людині або зайнятої людині.
Отже два тижні тому, гарним суботнім ранком, я нашвидкоруч поснідав, зібрав рюкзак, заскочив у машину і погнав на південий схід. Туди, де тече Канал (Channel або English Channel) і де розташоване місто Дувр (Dover). Саме там відстань між островом і материком найменша - приблизно 23 милі, саме звідти курсують пароми на континет, саме десь там пірнає у землю швидкісна залізнична магістраль, що 14 років тому з'єднала дві столиці.
Перший раз я потрапив до Дувру випадково, коли подорожував східним узбережжям. Мене вразила старовинна фортеця на високому пагорбі. І ось я знову тут, щоб облазити рештки середньовічної твердині, яка вистояла й в останню світову війну.
Стоячи високо на пагорбі, звідки у ясну погоду мабуть видно французський беріг, ще раз пересвідчився, що англійці знали як і вміли будувати фортифікаційні укріплення.
Ліричний відступ. Майже усі історичні місця в Британії належать не державі а так званим трастам - некомерційним організаціям, які існують на благодійні внески та прибуток від туристичної діяльності. Дуврська фортеця належить до English Heritage http://www.english-heritage.org.uk/. National Trust - це інша велика організація. На зібрані гроші вони викуповують маєтки, замки, парки або просто шматки землі і пристосовують їх для туристів. Деякі заможні родини, як наприклад Ротшильди, самі передають у спадок свою власність таким організаціям. Ось наприклад шматок узбережжя над портом -The White Cliff - та старовинний маяк - Lighthouse - належать National Trust. Там не має асфальту (крім парковок), не має навіть загорожі над прірвою. Ти можеш підійти до само краю, якщо вистачить сміливості. Такі організації роблять добру справу, так як геть уся земля має свого власника. І далеко не всі з них раді натовпу туристів. А так за невеликі гроші - (3-15 фунтів) - ви можете отримати незвичний відпочинок на цілий день.
Повернемось до фортеці. Її міць справді вражає: з моря вона захищена скелями, з усіх інших боків двома глибокими ровами. Оце й все :)
Після фортеці я прогулявся по The White Cliff - кручі над морем. Шматок морського берега належить National Trust, у мене є членський квиток. Крім власне скель я ще хотів потрапити на маяк. Спочатку планував поїхати на машині, але так захопився прогулянкою, що невдовзі побачив його на сусідньому пагорбі. Я добряче вхляв поки подолав відстань у 2 милі, а поряд живенько чимчикували британські пенсіонери й пенсіонерки :)
Стоячи на схилі над портом я став свідком обов'язкової програми з синхронного плавання у виконанні 2-х континентальних паромів.
О, мало не забув! Звідки такий заголовок запитаєте? :) Крокуючи узбережжям, я двічі отримав повідомлення від мого мобільного оператора: Welcome to France! Так що можна вважати, що у Франції я вже побував :)
Отже два тижні тому, гарним суботнім ранком, я нашвидкоруч поснідав, зібрав рюкзак, заскочив у машину і погнав на південий схід. Туди, де тече Канал (Channel або English Channel) і де розташоване місто Дувр (Dover). Саме там відстань між островом і материком найменша - приблизно 23 милі, саме звідти курсують пароми на континет, саме десь там пірнає у землю швидкісна залізнична магістраль, що 14 років тому з'єднала дві столиці.
Перший раз я потрапив до Дувру випадково, коли подорожував східним узбережжям. Мене вразила старовинна фортеця на високому пагорбі. І ось я знову тут, щоб облазити рештки середньовічної твердині, яка вистояла й в останню світову війну.
Стоячи високо на пагорбі, звідки у ясну погоду мабуть видно французський беріг, ще раз пересвідчився, що англійці знали як і вміли будувати фортифікаційні укріплення.
Ліричний відступ. Майже усі історичні місця в Британії належать не державі а так званим трастам - некомерційним організаціям, які існують на благодійні внески та прибуток від туристичної діяльності. Дуврська фортеця належить до English Heritage http://www.english-heritage.org.uk/. National Trust - це інша велика організація. На зібрані гроші вони викуповують маєтки, замки, парки або просто шматки землі і пристосовують їх для туристів. Деякі заможні родини, як наприклад Ротшильди, самі передають у спадок свою власність таким організаціям. Ось наприклад шматок узбережжя над портом -The White Cliff - та старовинний маяк - Lighthouse - належать National Trust. Там не має асфальту (крім парковок), не має навіть загорожі над прірвою. Ти можеш підійти до само краю, якщо вистачить сміливості. Такі організації роблять добру справу, так як геть уся земля має свого власника. І далеко не всі з них раді натовпу туристів. А так за невеликі гроші - (3-15 фунтів) - ви можете отримати незвичний відпочинок на цілий день.
Повернемось до фортеці. Її міць справді вражає: з моря вона захищена скелями, з усіх інших боків двома глибокими ровами. Оце й все :)
Після фортеці я прогулявся по The White Cliff - кручі над морем. Шматок морського берега належить National Trust, у мене є членський квиток. Крім власне скель я ще хотів потрапити на маяк. Спочатку планував поїхати на машині, але так захопився прогулянкою, що невдовзі побачив його на сусідньому пагорбі. Я добряче вхляв поки подолав відстань у 2 милі, а поряд живенько чимчикували британські пенсіонери й пенсіонерки :)
Стоячи на схилі над портом я став свідком обов'язкової програми з синхронного плавання у виконанні 2-х континентальних паромів.
О, мало не забув! Звідки такий заголовок запитаєте? :) Крокуючи узбережжям, я двічі отримав повідомлення від мого мобільного оператора: Welcome to France! Так що можна вважати, що у Франції я вже побував :)
Comments