Не хотів про це писати, але після статті про іграшкового гітлера за 250 доларів у київському глобусі уже не стримався.
Якось пізно увечері перемикав канали телевізора у пошуках чогось пристойного і випадково потрапив на випуск новина на каналі ББС 2. Сюжет розповідав про те, що схоже Україна стає пристанищем для нових дисидентів із сусідської Росії. Показували, як не дивно, рідну Вінниччину і саму Вінницю. Кореспондент спілкувався з 19-ти літніми вигнанцями, яким удома загрожує ув'язнення.
Російський правозахисник висловив припущення, що ці хлопці та дівчата можуть стати предметом торгів між Києвом та Москвою. І скоріше за все українська влада пожертвує молодими душами заради декільком тисяч кубометрів газу. У мене не має ніяких ілюзій щодо гуманності та людяності людей з Банкової та Грушевського.
19 років - дуже небезпечний вік, дух бунтарства, жага новий вражень та відчуттів можуть зіграти злий жарт з молодою людиною. Питання хто й для чого їх використовує. З іншого боку межа між активним протестом та екстремізмом дуже примарна. Методи можуть бути ті самі, але мета повинна бути різна.
Так от, я згоден автором статті про те, що поява іграшкового гітлера, вартістю, що десь дорівнює середньомісячній українській зарплаті - це передусім торгашний цинізм, а не якийсь загрозливий симптом. До того неонацизм, який так рясно розквітнув у Росії в останні роки, як і газ є одним з експортних пріоритетів кремлівської "керованої демократії".
А тепер про демократії справжню, усталену, поважну. Англійська влада легко дає притулок таким суперечливим особам як Литвиненко та Березовський, тому що вони можуть дозволити собі досвідчених адвокатів, зате легко можуть застрелити серед білого дня в метро тільки за те, що ти не білий і тобі є що приховувати від поліції. Ні один британський уряд, включаючи нікчему Г. Брауна, ні на секунду не задумається, якщо потрібно буде зробити вибір між "добросусідськими відносинами" з Росією та якоюсь "пропащою душею". Тому з цієї точки зору Британія нічим не краща.
Важко недооцінити важливість новин ББС для середнього британця, який не дотягнув до рівня Оксфорд-Кембрідж. Вони вірять новинам на слово, активно їх обговорюють а потім забувають. Тому інформація про те, що Україна міняє людей на газ буде чи не єдиною асоціацією в їх головах, при тому що менше 10% відсотків зможуть знайти ту саму Україну на мапі.
Захід сприймає Україну лише через призму Росії. От такий невтішний висновок.
Ще раз хочу повторити чиюсь думку, що демократія далеко неідеальна система. І виразніше її недоліки видно якраз тут, де вона власне і зародилася у її сучасному вигляді. Якщо в Україні "демократія" асоціюється з "вседозволеністю" та відсутністю заборон, то тут це все та ж "вседозволеність", підкріплена відповідними законами.
Якось пізно увечері перемикав канали телевізора у пошуках чогось пристойного і випадково потрапив на випуск новина на каналі ББС 2. Сюжет розповідав про те, що схоже Україна стає пристанищем для нових дисидентів із сусідської Росії. Показували, як не дивно, рідну Вінниччину і саму Вінницю. Кореспондент спілкувався з 19-ти літніми вигнанцями, яким удома загрожує ув'язнення.
Російський правозахисник висловив припущення, що ці хлопці та дівчата можуть стати предметом торгів між Києвом та Москвою. І скоріше за все українська влада пожертвує молодими душами заради декільком тисяч кубометрів газу. У мене не має ніяких ілюзій щодо гуманності та людяності людей з Банкової та Грушевського.
19 років - дуже небезпечний вік, дух бунтарства, жага новий вражень та відчуттів можуть зіграти злий жарт з молодою людиною. Питання хто й для чого їх використовує. З іншого боку межа між активним протестом та екстремізмом дуже примарна. Методи можуть бути ті самі, але мета повинна бути різна.
Так от, я згоден автором статті про те, що поява іграшкового гітлера, вартістю, що десь дорівнює середньомісячній українській зарплаті - це передусім торгашний цинізм, а не якийсь загрозливий симптом. До того неонацизм, який так рясно розквітнув у Росії в останні роки, як і газ є одним з експортних пріоритетів кремлівської "керованої демократії".
А тепер про демократії справжню, усталену, поважну. Англійська влада легко дає притулок таким суперечливим особам як Литвиненко та Березовський, тому що вони можуть дозволити собі досвідчених адвокатів, зате легко можуть застрелити серед білого дня в метро тільки за те, що ти не білий і тобі є що приховувати від поліції. Ні один британський уряд, включаючи нікчему Г. Брауна, ні на секунду не задумається, якщо потрібно буде зробити вибір між "добросусідськими відносинами" з Росією та якоюсь "пропащою душею". Тому з цієї точки зору Британія нічим не краща.
Важко недооцінити важливість новин ББС для середнього британця, який не дотягнув до рівня Оксфорд-Кембрідж. Вони вірять новинам на слово, активно їх обговорюють а потім забувають. Тому інформація про те, що Україна міняє людей на газ буде чи не єдиною асоціацією в їх головах, при тому що менше 10% відсотків зможуть знайти ту саму Україну на мапі.
Захід сприймає Україну лише через призму Росії. От такий невтішний висновок.
Ще раз хочу повторити чиюсь думку, що демократія далеко неідеальна система. І виразніше її недоліки видно якраз тут, де вона власне і зародилася у її сучасному вигляді. Якщо в Україні "демократія" асоціюється з "вседозволеністю" та відсутністю заборон, то тут це все та ж "вседозволеність", підкріплена відповідними законами.
Comments