Моє життя в Лондоні

Приблизно так можна перевести головну новину останніх тижнів лондонського життя - Goodbye Waterloo , hello St. Pancras . Так склалося, що 13-го листопада увечері я мав приємну зустріч у центрі Лондона і повертався додому пізно саме з вокзалу Waterloo. Це був останній день, коли з його міжнародного терміналу відправились швидкісні потяги на контенетн. Коли я проходив повз табло, на ньому горів надпис "Goodbye Waterloo, we will miss you!" Приміщення терміналу було незвично порожнім, лише самотньо тупцював охоронець у кутку і вітер грався пустим пакетом. Дивне відчуття, схоже на те, коли втрачаєш когось назавжди. Воно підживлювалось інформаційною компанією, на зразок того, що на цьому ж табло, як і на сайті Євростару, йшов зворотній відлік у секундах. Це не просто переїзд на нове місце - це перегорнута сторінка історії британської столиці, революційного на той час за сміливістю інженерного проекту та нова віха співробітництва між двома такими складними сусідами, якими є Британі...

Будинок на вулиці Бейкер Стріт (Baker Street) під номером 221б відомий у всьому світі завдяки яскравому таланту Артура Конан Дойля. В північній частині Лондону, що прилягають до Бейкер Стріт, все так чи інакше пов'язане з великим сищиком (ніяк не міг згадати еквівалент в українській мові :) Тут тобі і кав'ярні, і отелі, і скульптура біля станції метро, і звичайно ж музей. За 2 роки мого лондонського життя мені так і не вдалося потрапити у середину, хоча коло самого музею я буваю досить часто: поруч розташований один з центральних парків - Рідженс Парк (The Regent's Park). На початку жовтня до мене у гості завітала двоюрідна сестра зі своїм чоловіком та сином. І музей Шерлока Холмса був під номером 1 у їхньому списку. Сам музей на мене не справив якогось особливого враження. Досить важко змінити враження, яка сформувалась завдяки чудовій (мабуть таки найкращій) екранізації творів А. Конан Дойля, зробленій у 80-х роках в радянському союзі на телестудії Ленфільм. Це не тільки ...

Вчера, то есть в воскресенье, вечером мы толпой сходили на концерт одного человека, имя которого говорит само за себя. Я помню еще с детства его монологи: "Начальник транспортного цеха", "Одесский пароход" и многие другие. В 2004 г. мы был на юбилейном концерте Михаила Михайловича в киевском концертном зале Украина, посвящённому его 70-ти (!) летию. Атмосфера тогда была потрясающая. Наверное все присутствующие получили неописуемое удовольствие и хороший заряд бодрости и отличного настроения. Меня тогда поразило умение этого человека очаровать и буквально влюбить в себя всех присутствующих буквально за несколько фраз. А сделать это с много тысячным залом далеко непросто. И вот вчера мы были на концерте в лондонском театре Phoenix. На этот раз это была практически новая программа. Все про то же самое: холостяков, женщин, женщина за рулем, власть имущих, евреев, Одессу, Москву, кошку Фелицию и много просто воспоминаний и наблюдейний.. Я плакал! Слов больше нет - остали...

Виявляється, що британська столиця знаходиться в долині, а оточую її пагорби. Про деякі з них я вже писав: Greenwich Park , Wimbledon Village , Richmond Park а також Pinner та Harrow on the Hill. А зараз про два інші пагорби, один з яких - Primrose Hill - знаходиться на північ від Regent's Park . Про це місце мені розповів, як не дивно, Daru . Перший раз я потрапив туди теплим літній вечором, було майже 12 годин ночі, але на схилах було стільки молоді! У небі палали зірки, навкруги стояла тепла літня ніч, а під ногами мерехтів мільйонами вогників великий мегаполіс. Ах.. романтичне місце :)) Kenwood House теж розташований на півночі Лондона. Це приватне володіння, що знаходиться в північній частині Hampstead Heath . Якось компанія, де працює Юрко , святкувала там річницю свого створення. Юрку там так сподобалось, що наступного дня ми поїхали тиду погуляти. Найбольше цьому радів малий Женька, у його віці стратегічний простір просто необхідний :)

Я завжди знав і поважав німців за їхній технічній геній. Переконаний, що найкращі інженери народжуються саме на берегах Ельби та Рейну. Нещодавно інтернетом "ходили" історія як німці вирішили перегнати величезний кар'єрний екскаватор з одного місця на інше. А ось ще одна ілюстрація того, що не має обмежень для інженерної думки. Навіть, здавалося б у безвихідній ситуації. Це канал у Німеччині, який з'єднує східну і західну частини. На його (каналу) шляху трапляються різні перешкоди. Так от німці просто і не буз гумору підійшли до справи ...і побудували мости для каналу через ріки :)

Написання цього посту зайняло майже місяць. Саме стільки часу пройшло, як я переїхав у передмістя британської столиці, невеличке селище Walton-on-Thames. З назви видно, що розташоване воно на берегах головної ріки Британії - Темзі. Власне від порогу мого будинку до самої ріки десь метрів 100-150 :) Село як село, тільки англійське з величезним Sainsbury's який схожий на пристойний магазин (до речі навіть Lidl у гарних місцях, як от наприклад у Pool, теж виглядає цілком пристойно). Відразу відповідаю на запитання чому це я проміняв чудове Вемблі з усіма зручностями (2 гілки метро, моторвей за рогом і т.д.) на якесь "зачухане" село. По-перше, це зовсім інше відчуття реальності, спокій та тиша. Ні яких тобі завивань поліцейської сирени посеред ночі, індуський фейерверків впродовж цілого місяця тими ж ночами та завзятих польських п'янок під вікном. Нічого цього не має. Лише тихо пропливаю яхти та катери по річці і лебеді у людський зріст (Леша не дасть збрехати) які запрос...

У нас знову весело. Триває страйк робітників Лондонського метро. З 12 ліній функціонує лише 2. Вони й так забиті у часи пік щодня. Страйк має закінчитись після обіду у п'ятницю. Іншими словами робоча тиждень зіпсований. Для мільйонівлондонців (населення більше 7 млн. чоловік), та тих, хто тільки тут працює, а мешкає за містом. Таких теж набереться з півмільйона. А тепер уявіть Москву, або навіть Київ без метро хоча б на день. Я спробував, нічого не вийшло. Чому? Тому що транспорт - це стратегічна галузь, а тим більше у столиці. А тут це голий бізнес, у даному випадку з усіма його мінусами. Деяка компанія розтринькала на 2млр . більше грошей ніж повинна була і тепер, доки з нею розбираються відповідні органи, робітники страйкують. Чому? Тому що не хочуть втратити роботу. А для усіх інших подорож на роботу і додому перетворилася на страшний сон на найближчі 3 дні. Звичайно можна трохи проїхатись на автобусі, потім прогулятись парками, насолоджуючись гарною осінньою погодою, як я це з...