Моє життя в Лондоні

Не так давно випадково натрапив на одну передачу з серії "History of Modern Britain" відомого британського журналіста Andrew Marr . Та передача була як раз про часи прем'єрства Маргарет Тетчер. За форматом серія чимось нагадує Намедні 1961-2003 рр. Леоніда Парфьонова. А буквально вчора подивився одну серію нового проекту Ендрю, який називається Britain from above . Трохи занудну, але все ще цікаво. Її можна подивитись на iPlayer'і .

Ось нарешті дійшла черга й до Едінбургу або Едінбра (Edinburgh) . Столицю Шотландії ми залишили "на десерт" - останній день нашої 3-ри денної подорожі. Глазго й Единбург з'єднує єдиний моторвей M8, який на відміну від шикарного M74, скоріше схожий на поганеньку трасу класа А (щось на зразок міжнародної автотраси Київ - Обухів в районі Кончі-Заспи :) Дві полоси поганенької "бетонки" - це просто знущання! І це головна авто-артерія шотландської столиці. Зате коли, традиційно промахнувшись на в'їзді, нарешті опинились на широченних за лондонськими мірками вулицях Единбургу, всі незручності та весь негатив розтану як вранішній туман. Головна туристична споруда міста - фортеця - знаходиться на головному місті - на горі в центрі міста. Піднявшись на гору до входу у фортецю, ми наче опинились на звичайному базарі. Стільки російськомовних туристів в одному місті я ще не зустрічав! А двоє горластих туристок, які не могли знайти де поділися "їхні" лаконічно д...

Дженніфер Конеллі (Jennifer Connelly ) - одна з моїх улюблених актрис. Вона знімається рідко, але вдало. Фільм "Будинок із піску та туману" (House of Sand and Fog) - це драма знята Вадимом Перельманом (Vadim Perelman) , який народився у Києві. Бен Кінгслі (Ben Kingsley) - великий актор, але мені він нагадує Луі де Фінеса (Louis de Funès) . Цей фільм - трагедія однієї сім'ї емігрантів та однієї втраченої душі. Фільм що називається "чіпляє". Я декілька разів натискав на паузу, тому що було очевидно що має трапитись далі і так не хотіло в це вірити. Фільм важкий і не підійде для розслабленого вечірнього перегляду, але я раджу його подивитись. Хоча б для того, щоб згадати що є не тільки бетмени та гарі потери, а ще й інше кіно, яке колись добре вміли знімати в колишньому союзі. Кіно про звичайних людей без сопливих хепі-ендів. Більше про фільм можна почитати у Екслера .

Після Loch Lomond ми вирушили у місто Глазго. Тим більше, що воно було по дорозі додому. Трохи поблукавши чи то київськими Липками, чи то вінницьким Врожаєм у пошуках парковки, ми нарешті вийшли на центральну вулицю Глазго. Місто - звичайне, європейське, майже рідне. Це нетипово для Англії, тим більше не очікуєш побачити щось подібне на кінці землі - у Шотландії. Глазго позбавлене столичного лиску, але це лише йде йому на користь.

Перетнувши кордон Шотландії, ми опинилися у казковій країні. Я б навіть сказав, у Раю для автоаматора. Ось уявіть шикарних моторвей як змій в'ється між досить високими пагорбами або низькими горами. Деякі з них вкриті хвойними лісами, посадженими наче під лінійку. Краса! А саме головне, що той моторвєй пустий!!! За 2 години ми обігнали можливо 5 автівок. Ми доїхали до Глазго, коли почало сутеніти. Про те, що ви наближаєтесь до найбільшого за величиною міста Шотландії (3-го у Британії ) вас сповіщають декілька висоток, які виростають просто з лісу :) З вікна авто Глазго здалося напрочуд приємним місцем. Потім ми їхати берегом затоки, залитого нічними вогнями. Здавалося все позаду, ми майже прибули на місце. Аж тут ТомТом згубився коло новозбудованого Tesco. Щоправда він швидко знайшовся на наступному рандебауті. Але це був не останній "сюрприз". Останні 300 метрів шляху після майже цілого дня за кермом видалися як один з етапів Кемел-Трофі. Вранці наступного дня, коли ми з...

Вже неодноразово згадував J. Clarkson'а. Він - яскрава особистість і досить відомий, вперше чергу, своїм внеском у популяризацію Top Gear. До того ж він ще й журналіст. Порадувала його колонка в "жовтуватій" газеті Sun. Я переконаний на 100%, що Браун - найгірший прим'єр за остані 20-30 років, навіть Д. Майджер не був таким безхребетним та недологим. PS До речі згадування про Сталіна не випадкове. Наш диктатор тут зараз у моді. І, наприклад, у Шотландії, звідки родом і Браун, і його попередник Блер, книжкові магазини завалені літературою про Йосіфа Віссаріоновича. Особливо про його молоді роки.

Постійно читаю блог економічного оглядача на BBC. Ось декілька цитат з останнього посту Shell V HBOS : "HBOS's 72 per cent fall to £848m in its first half pre tax profits may sound dreadful... These show that the averge house of a UK residential property have fallen £17,000 or 9 per cent since the peak reached last October. Which means that those taking out a 90 per cent mortgage last autumn have now had more-or-less all their equity in their properties wiped out..." Цим вже нікого не здивуєш, банки самі винні. Дивує інше, що в той самий час Shell оголосило про приріст прибутків. Я їх добре розумію, за останні декілька місяців бак бензину для моєї автівки скакнув у ціні з £57 до £73. Тобто більше ніж на 20%. А ось який цікавий висновок робить Rob: "What a contrast with the fortunes of our energy and commodity companies, which are generating eye-watering volumes of cash from the rise in prices that is putting so much upward pressure on inflation and downward pressur...