Позаминулі вихідні пройшли швидко та бурхливо. У суботу Юра, Лена, малий Женя та я побували на карбуцелі (від “car boot sell” - торгівля з багажника авто :) Це щось на зразок ярмарку або простіше – базару. Проводиться він за містом, в спеціально відведеному місці – полі :) Все організовано: парковка, туалети та місця “щоб заморити коника”. Мушу вам сказати, що звичайний бутерброд на свіжому повітрі видається справжнім делікатесом. Зовсім як сало з свіжою зеленою цибулькою, помідоркою та чорним житнім хлібом десь у затінку серед поля сонячним серпневим днем :)
Так от, це був перший ярмарок в цьому сезоні. Продають там усяку всячину: сувеніри, старовинні речі (ш.м. Зінгер наприклад), майже нові речі, книги, меблі. Тобто все те, що не потрібне, набридло або шкода викинути :) Продавці в основному літні англійці, хоча були також поляки – торгували відео- та аудіо-технікою невідомого походження та звичайно ж індуси. Куди ж без них :) Але тут їх було дуже мало в порівнянні з Лондоном.
Цей захід відрізняється від звичних нам базарів. Сюди люди приїздять отримати задоволення та поспілкуватись, а не заробити грошей. Тому й атмосфера відповідна :)
Обійшовши усі ряди, та “затоптавши” по роллеру з беконом, ми вирушили додому.
На неділю в мене було заплановано багато справ, але це ані трішки не допомогло. Максимум на що мене вистачило так це поїхати в посольство проголосувати та потрапити до Тараса – наш молодий український товариш із Харькова - на ДР :) Це й все.
Як годиться, проголосувати я не зміг, тому що мене не було у списку. Якось я забув, що нас “тут багато, нас ... не порахувати”. Щоб потрапити у список потрібно було або стати на консульський облік або заздалегідь написати заяву. Я не зробив ні першого, ні другого, тому обмежився роллю пасивного спостерігача.
Але я не пошкодував часу, який згаяв, щоб дістатись до Holland Park. Це місце, де диппредставництва різних країн, в тому числі й України, та за сумісництвом - один з найдорожчих та найпрестижніших районів який межує з Kensington, а там відповідно ще дорожче та ще престижніше. А далі? А далі королівські палаци :)
Якось цього тижня, після важкого робочого дня вирішив пройтись пішки від Victoria station через Hide park до Lancaster Gate. Так от, район на південь від парку (це ще Chelsea :) теж просто напханий посольствами різних країн. Взагалі, так мабуть історично склалось, що найдорожчі і найбагатші райони знаходяться навколо парків. Це й не дивно: англійці люблять парки, тому що там гарно та можна поганяти у футбол (тут це просто релігія :), або люблять ганяти у футбол, тому що повно великих і дуже великих парків з гарними газонами :)
Повернемось до посольства. Воно знаходиться в мальовничому місці, якраз навпроти виходу з метро, але вхід у будівлю з паралельної вулиці. Я ж пішов у інший бік, де натрапив на квітучі вишні та Ferrari. П'янкий медовий дурман відразу ж нагадав про “садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть..” :) Це був не останній приємний сюрприз, що нагадав про Україну.
Зрозумівши, що пішов не туди, я повернувся до станції. На іншому боці стояв пам'ятник, який яскраво підтвердив, що я на вірному шляху – пам'ятник Володимиру Великому.
Посольство знаходиться в одному з цих чудових домівок. Під ним юрбилися співвітчизники, які теж прийшли проголосувати. Я затримався там недовго. Те, що мене не було в списку, то моя провина. То ж я вирішив ще трішки пройтися і потім вже їхати додому.
Ще одне спостереження. Про Україну тут знають, не так звичайно, як про Англію у нас, але знають і це приємно. Пересічні жителі Лондона, які віддають перевагу “жовтій пресі” не знають нічого, крім катастроф, злочинів, скандалів та чуток. А ті хто цікавить й іншим джерелами, наприклад BBC, знають трохи більше і не лише про Британію, Ірак та США але й про інші країни також. Якось я писав про Оскара – агента нерухомості, який захоплюється найяскравішим українським політиком з “косою” :) Безумовно, всі футбольні болільники знають і люблять Andriya Shevchenko. Також багато хто знає про Динамо та братів Кличків. Вони мабуть ще пам’ятають як колись Віталій надавав Хербі Хайду та лише якимось чудом не звалив Люїса :)
А ось зовсім нещодавно зустрів рекламу книги української письменниці. Виявляється про нас тут ще й читають :) Ця книга виборола якусь нагороду на міжнародному конкурсі. Тепер про міф, що ми є найбільш читаючою нацією. Читаю тут не менше, а “вагончиків для читання” тут набагато більше ніж навіть у Москві. Звичайно окреме питання, що тут читають. Це звичайно ж не класика, а переважно белетристика та газети. Книжкові магазини тут дуже популярні, я також уже писав про це. Вони працюють допізна навіть у робочі дні і там постійно товчеться купа людей.
Про інші події коротко.
Два тижні тому ми “переїжджали” наших друзів Льошу та Юлю на нову квартиру в мальовниче місце на березі каналу. Велика, простора, світла квартира. Обов'язково напишу пізніше про неї з фотографіями.
Почав готуватись до теоретичного тесту на права - вчити правила дорожнього руху. Там є такі питання, що просто смішно. Прочитавши сторінок 20, я твердо засвоїв одне, що користуватись мобільним телефон за кермом під час руху заборонено... Це все :)
Ось наприклад, один з свіжих перлів. На жовтому фоні намальовано двоє дітей: дівчинка з рюкзаком та якесь дитя з портфелем. Запитання: що значить цей знак, встановлений на авто?
Відповіді:
1.Авто зламане (a vehicle broken down).
2.Це шкільний автобус (a school bus)
3.Це авто для перевезення морозива (an ice cream van)
4.Це приватна швидка допомога (a private ambulance)
Я не жартую, це офіційний підручник для підготовки до тесту. Уявляєте на який середній рівень знань він розрахований? Зовсім як в тому анекдоті: “Після того як я сів за кермо, почав уважніше переходити дорогу..” :)
P.S.
Решта фотографій тут і тут.
Так от, це був перший ярмарок в цьому сезоні. Продають там усяку всячину: сувеніри, старовинні речі (ш.м. Зінгер наприклад), майже нові речі, книги, меблі. Тобто все те, що не потрібне, набридло або шкода викинути :) Продавці в основному літні англійці, хоча були також поляки – торгували відео- та аудіо-технікою невідомого походження та звичайно ж індуси. Куди ж без них :) Але тут їх було дуже мало в порівнянні з Лондоном.
Цей захід відрізняється від звичних нам базарів. Сюди люди приїздять отримати задоволення та поспілкуватись, а не заробити грошей. Тому й атмосфера відповідна :)
Обійшовши усі ряди, та “затоптавши” по роллеру з беконом, ми вирушили додому.
На неділю в мене було заплановано багато справ, але це ані трішки не допомогло. Максимум на що мене вистачило так це поїхати в посольство проголосувати та потрапити до Тараса – наш молодий український товариш із Харькова - на ДР :) Це й все.
Як годиться, проголосувати я не зміг, тому що мене не було у списку. Якось я забув, що нас “тут багато, нас ... не порахувати”. Щоб потрапити у список потрібно було або стати на консульський облік або заздалегідь написати заяву. Я не зробив ні першого, ні другого, тому обмежився роллю пасивного спостерігача.
Але я не пошкодував часу, який згаяв, щоб дістатись до Holland Park. Це місце, де диппредставництва різних країн, в тому числі й України, та за сумісництвом - один з найдорожчих та найпрестижніших районів який межує з Kensington, а там відповідно ще дорожче та ще престижніше. А далі? А далі королівські палаци :)
Якось цього тижня, після важкого робочого дня вирішив пройтись пішки від Victoria station через Hide park до Lancaster Gate. Так от, район на південь від парку (це ще Chelsea :) теж просто напханий посольствами різних країн. Взагалі, так мабуть історично склалось, що найдорожчі і найбагатші райони знаходяться навколо парків. Це й не дивно: англійці люблять парки, тому що там гарно та можна поганяти у футбол (тут це просто релігія :), або люблять ганяти у футбол, тому що повно великих і дуже великих парків з гарними газонами :)
Повернемось до посольства. Воно знаходиться в мальовничому місці, якраз навпроти виходу з метро, але вхід у будівлю з паралельної вулиці. Я ж пішов у інший бік, де натрапив на квітучі вишні та Ferrari. П'янкий медовий дурман відразу ж нагадав про “садок вишневий коло хати, хрущі над вишнями гудуть..” :) Це був не останній приємний сюрприз, що нагадав про Україну.
Зрозумівши, що пішов не туди, я повернувся до станції. На іншому боці стояв пам'ятник, який яскраво підтвердив, що я на вірному шляху – пам'ятник Володимиру Великому.
Посольство знаходиться в одному з цих чудових домівок. Під ним юрбилися співвітчизники, які теж прийшли проголосувати. Я затримався там недовго. Те, що мене не було в списку, то моя провина. То ж я вирішив ще трішки пройтися і потім вже їхати додому.
Ще одне спостереження. Про Україну тут знають, не так звичайно, як про Англію у нас, але знають і це приємно. Пересічні жителі Лондона, які віддають перевагу “жовтій пресі” не знають нічого, крім катастроф, злочинів, скандалів та чуток. А ті хто цікавить й іншим джерелами, наприклад BBC, знають трохи більше і не лише про Британію, Ірак та США але й про інші країни також. Якось я писав про Оскара – агента нерухомості, який захоплюється найяскравішим українським політиком з “косою” :) Безумовно, всі футбольні болільники знають і люблять Andriya Shevchenko. Також багато хто знає про Динамо та братів Кличків. Вони мабуть ще пам’ятають як колись Віталій надавав Хербі Хайду та лише якимось чудом не звалив Люїса :)
А ось зовсім нещодавно зустрів рекламу книги української письменниці. Виявляється про нас тут ще й читають :) Ця книга виборола якусь нагороду на міжнародному конкурсі. Тепер про міф, що ми є найбільш читаючою нацією. Читаю тут не менше, а “вагончиків для читання” тут набагато більше ніж навіть у Москві. Звичайно окреме питання, що тут читають. Це звичайно ж не класика, а переважно белетристика та газети. Книжкові магазини тут дуже популярні, я також уже писав про це. Вони працюють допізна навіть у робочі дні і там постійно товчеться купа людей.
Про інші події коротко.
Два тижні тому ми “переїжджали” наших друзів Льошу та Юлю на нову квартиру в мальовниче місце на березі каналу. Велика, простора, світла квартира. Обов'язково напишу пізніше про неї з фотографіями.
Почав готуватись до теоретичного тесту на права - вчити правила дорожнього руху. Там є такі питання, що просто смішно. Прочитавши сторінок 20, я твердо засвоїв одне, що користуватись мобільним телефон за кермом під час руху заборонено... Це все :)
Ось наприклад, один з свіжих перлів. На жовтому фоні намальовано двоє дітей: дівчинка з рюкзаком та якесь дитя з портфелем. Запитання: що значить цей знак, встановлений на авто?
Відповіді:
1.Авто зламане (a vehicle broken down).
2.Це шкільний автобус (a school bus)
3.Це авто для перевезення морозива (an ice cream van)
4.Це приватна швидка допомога (a private ambulance)
Я не жартую, це офіційний підручник для підготовки до тесту. Уявляєте на який середній рівень знань він розрахований? Зовсім як в тому анекдоті: “Після того як я сів за кермо, почав уважніше переходити дорогу..” :)
P.S.
Решта фотографій тут і тут.
Comments