Нещодавно подивився 4-ри серійний фільм Єжи Гофмана “Огнем і мечем” (Pol: Ogniem i mieczem, English: With Fire and Sword). Знятий за однойменним романом Генріка Сенкавіча. Коли був малий, я думав, що цей видатний письменник і головний мандрівник Рядянського Союзу (Юрій Сенкевич) – одна людина :)
Соромно визнавати, але я прочитав лише одну книгу Нобелевського лаурята в галузі літератури за 1905 рік – роман “Камо Грядеші” (оригінальна назва Quo Vadis).
Так от, і роман суперечливий і навіть був підданий критиці у самій Польщі за неправдиве зображення історичних персонажів та вільне трактування подій визвольної війни українського народу 1648-1654 років. Але мова зараз не про це. Мова про фільм.
Якщо опустити ліричну сюжетну лінію с Д’Артаньяном – Шляхтичем, його 3-ма шляхтичами-мушкитерами, бідним-шляхтичем слугою шляхтича-дартаньяна і красунею Ізабеллою Скорупко у ролі Хелени - Констанції Буаносье, то фільм досить цікавий. В першу чергу тому, що він про долю народу. Трагічну долю українського народу. До того ж Збарах, Бар, Немирів, Умань та багато інших міст-маєтків князів Вишневецький та Потоцьких знаходяться на Поділлі (сучасні Вінницька та Хмельницька області).
"Красо України, Подолля! Розкинулось мило, недбало!" – слова великої Лесі Українки :)
За цю землю воювали з покон віку. Спочатку руські князі, потім татари, поляки, турки, росіяни, німці. Не було спокою тільки людям, які тут народились та виросли. Саме такими «затурканими» показано пересічних уркаїнських селян у фільмі.
Богдана Хмельницького зіграв Богдан Ступка. Я памятаю ще з дитинства, коли вперше побачив його у телевиставі “Украдене щастя” за Іваном Франком. Було це років 20 тому, так давно, що вже й не віриться. Те, що актор та його герой тески, напевно не випадково, тому що найвидатнішого українського політичного діяча минулого мисув зіграти найкращий український актор сучасності.
Але знову ж таки здивував не Богдан Хмельницький у виконані Богдана Ступки. Тут і писати не має про що – великий актор! А от Домогаров у ролі Юрка Богуна (історичний персонаж – полковник війська козацького Іван Богун) здивував однозначно.
Я прочитав чи не усі книги Незнанського із серії “Марш Турецького” не із-за погано смаку, а просто час тоді був такий, бандідкуватий. Так от, коли я дізнався хто грає Турецбкого у однойменному серіалі, мене аж покоробило. Подивився я здається одну серію, більше не зміг.
Можете уявити моє здивування, коли побачив, що українського народного героя, козака, буде грати Домогаров. Я очам своїм не повірив! Але на диво, зіграв він классно. Справжній розбишака, справжній козак та справжній патріот! :) До того ж розмовляє він у фільмі своїм голосом і українською і польською. І робить це дуже правдоподібно.
Не знаю, чому саме його обрали на цю роль. Можливо тому, що він чимось ну дуже нагадує Івана Миколайчука – іншого великого українського актора, памятаєте “Захар Буркут” та “Тіні забутих предків”?
Ще один момент, який запамятався – українські народні пісні! Це неписана історія рідного краю, яка передається від покоління до покоління ось вже 4 століття. Саме герой Домогарова співає “Ой чий то кіно стоїть, що сива гривонька...”.
Прикро тільки, що стільки крові та сліз пролити, а спокою на цій землі ще й досі не має. Бідна Україні щей тому, що народжуються Богдани Хмельницькі лише раз у тисячу років.
Цікаву думку щодо до цього фільма знайшов в інтернеті (гортайте донизу до “Після бійки кулаками не махають”). Раджу прочитати повністью, а кому ліньки - наведу лише декілька цитат:
“Прем’єра в Українi раптово розбудила i тих, хто в кiно давно не ходив, але одночасно трактує її згубнiсть для вiдродження нацiональної iдеї. Бо й справдi, за столiття свого iснування твiр Генрiка Сенкевича не змiнив свого правдивого обличчя i нiчого привабливого для українця не набув. I той, хто хоч трiшки знає рiдну iсторiю, справедливо обурюється й узагальненим образом козака у стрiчцi...”
“А Руслана Писанка в ролi вiдьми? Хто ж пiсля цього вiритиме у її прогнози погоди на телеканалi “Iнтер”, хоч i промовляє до нас рiдною українською, такою нерiдною для “Iнтера”?..” :)
“Хтось у фiльмi вловив мотиви українсько-польської дружби, скрiпленої кров’ю, i аж захлинався, закликаючи об’єднатися проти спiльного ворога — Москви, комусь кi-нострiчка видалася ганебною для українцiв. А менi здається, ми розучилися дивитися нормальними очима... Гофман продемонстрував нам, як можна на слизькому матерiалi робити пристойне кiно, заробляти грошi i мрiяти про свiтле майбутнє. Бо всi цi речi взаємозв’язанi, i будь-яка закомплексованiсть завершується сумно, будемо сподiватися, не Зборiвським миром чи Переяславською радою. А все iнше ми переживемо гiдно. Основне — не забувати простi iстини: не варто розмахувати кулаками пiсля бiйки. Краще вивчати iсторiю i хоч чогось вчитися в неї. Може, хоч тодi порозумнiшаємо, створимо кiнофiльм, який дивитимемося із захопленням, як справжнi шедеври свiтового кiно...”
Багато в чому згоден з автором. Фільм і справді зроблений за “голівудськими” шаблонами, і історичних неточностей та перекручувань там предостатньо, але це розповідь про наше минуле, наше спільне минуло – українського і польского народів. І звичайно окреме спасибі творцям за Богдана Хмельницького та Юрка Богуна!
Мені сподобалось.
Соромно визнавати, але я прочитав лише одну книгу Нобелевського лаурята в галузі літератури за 1905 рік – роман “Камо Грядеші” (оригінальна назва Quo Vadis).
Так от, і роман суперечливий і навіть був підданий критиці у самій Польщі за неправдиве зображення історичних персонажів та вільне трактування подій визвольної війни українського народу 1648-1654 років. Але мова зараз не про це. Мова про фільм.
Якщо опустити ліричну сюжетну лінію с Д’Артаньяном – Шляхтичем, його 3-ма шляхтичами-мушкитерами, бідним-шляхтичем слугою шляхтича-дартаньяна і красунею Ізабеллою Скорупко у ролі Хелени - Констанції Буаносье, то фільм досить цікавий. В першу чергу тому, що він про долю народу. Трагічну долю українського народу. До того ж Збарах, Бар, Немирів, Умань та багато інших міст-маєтків князів Вишневецький та Потоцьких знаходяться на Поділлі (сучасні Вінницька та Хмельницька області).
"Красо України, Подолля! Розкинулось мило, недбало!" – слова великої Лесі Українки :)
За цю землю воювали з покон віку. Спочатку руські князі, потім татари, поляки, турки, росіяни, німці. Не було спокою тільки людям, які тут народились та виросли. Саме такими «затурканими» показано пересічних уркаїнських селян у фільмі.
Богдана Хмельницького зіграв Богдан Ступка. Я памятаю ще з дитинства, коли вперше побачив його у телевиставі “Украдене щастя” за Іваном Франком. Було це років 20 тому, так давно, що вже й не віриться. Те, що актор та його герой тески, напевно не випадково, тому що найвидатнішого українського політичного діяча минулого мисув зіграти найкращий український актор сучасності.
Але знову ж таки здивував не Богдан Хмельницький у виконані Богдана Ступки. Тут і писати не має про що – великий актор! А от Домогаров у ролі Юрка Богуна (історичний персонаж – полковник війська козацького Іван Богун) здивував однозначно.
Я прочитав чи не усі книги Незнанського із серії “Марш Турецького” не із-за погано смаку, а просто час тоді був такий, бандідкуватий. Так от, коли я дізнався хто грає Турецбкого у однойменному серіалі, мене аж покоробило. Подивився я здається одну серію, більше не зміг.
Можете уявити моє здивування, коли побачив, що українського народного героя, козака, буде грати Домогаров. Я очам своїм не повірив! Але на диво, зіграв він классно. Справжній розбишака, справжній козак та справжній патріот! :) До того ж розмовляє він у фільмі своїм голосом і українською і польською. І робить це дуже правдоподібно.
Не знаю, чому саме його обрали на цю роль. Можливо тому, що він чимось ну дуже нагадує Івана Миколайчука – іншого великого українського актора, памятаєте “Захар Буркут” та “Тіні забутих предків”?
Ще один момент, який запамятався – українські народні пісні! Це неписана історія рідного краю, яка передається від покоління до покоління ось вже 4 століття. Саме герой Домогарова співає “Ой чий то кіно стоїть, що сива гривонька...”.
Прикро тільки, що стільки крові та сліз пролити, а спокою на цій землі ще й досі не має. Бідна Україні щей тому, що народжуються Богдани Хмельницькі лише раз у тисячу років.
Цікаву думку щодо до цього фільма знайшов в інтернеті (гортайте донизу до “Після бійки кулаками не махають”). Раджу прочитати повністью, а кому ліньки - наведу лише декілька цитат:
“Прем’єра в Українi раптово розбудила i тих, хто в кiно давно не ходив, але одночасно трактує її згубнiсть для вiдродження нацiональної iдеї. Бо й справдi, за столiття свого iснування твiр Генрiка Сенкевича не змiнив свого правдивого обличчя i нiчого привабливого для українця не набув. I той, хто хоч трiшки знає рiдну iсторiю, справедливо обурюється й узагальненим образом козака у стрiчцi...”
“А Руслана Писанка в ролi вiдьми? Хто ж пiсля цього вiритиме у її прогнози погоди на телеканалi “Iнтер”, хоч i промовляє до нас рiдною українською, такою нерiдною для “Iнтера”?..” :)
“Хтось у фiльмi вловив мотиви українсько-польської дружби, скрiпленої кров’ю, i аж захлинався, закликаючи об’єднатися проти спiльного ворога — Москви, комусь кi-нострiчка видалася ганебною для українцiв. А менi здається, ми розучилися дивитися нормальними очима... Гофман продемонстрував нам, як можна на слизькому матерiалi робити пристойне кiно, заробляти грошi i мрiяти про свiтле майбутнє. Бо всi цi речi взаємозв’язанi, i будь-яка закомплексованiсть завершується сумно, будемо сподiватися, не Зборiвським миром чи Переяславською радою. А все iнше ми переживемо гiдно. Основне — не забувати простi iстини: не варто розмахувати кулаками пiсля бiйки. Краще вивчати iсторiю i хоч чогось вчитися в неї. Може, хоч тодi порозумнiшаємо, створимо кiнофiльм, який дивитимемося із захопленням, як справжнi шедеври свiтового кiно...”
Багато в чому згоден з автором. Фільм і справді зроблений за “голівудськими” шаблонами, і історичних неточностей та перекручувань там предостатньо, але це розповідь про наше минуле, наше спільне минуло – українського і польского народів. І звичайно окреме спасибі творцям за Богдана Хмельницького та Юрка Богуна!
Мені сподобалось.
Comments