Минулі (точніше вже позаминулі :) вихідні була справжня англійська погода – 15 хвилин дощу, потім півгодини-година сонячно і т.д. Тому подорож до Canterbury, міста на південному-сході, в якому знаходить один з найстаріших соборів, поки не вдалася. Сидіти в дома теж не хотілось, не дивлячись на погоду. Тим більше, що в самому Лондоні ще багато цікавих та не розвіданих місць.
Одне з них - Heasden Temple. Кажуть, що це культове місце серед індуського населення столиці Британії. Оскільки я знаю що таке maps.google.co.uk, то знайти його було зовсім не важко. Він знаходиться недалеко від Wembley Stadium, на іншому боці North Circular Road.
Поки я чемчикував до нашої Hanger чудової Lane станції, помітив гарненьку хмаринку, яку не зміг не сфотографувати :) На що вона схоже, не можу вам сказати...
Ось цей знак показує у бік, де знаходиться пішохідний перехід, а насправді монастир знаходиться на протилежному боці. Я б довго його шукав, блукаючи лондонським Гарлемом. Саме таке пригнічуюче враження справляють тамтешні вулички та провулки. Чому храм збудували саме тут – незрозуміло. Мабуть земля дешева.
З естетичної точки зору споруда справді нагадує традиційні індуські храми. Але в контекст прилеглих будівель він явно не вписується. До речі щось схоже будується і на Ealing Road.
Храм я побачив випадково на якійсь рекламі чи брошурі, тому вирігив подивитись на нього “в живу”. А головною метою моєї недільньої прогулянки був інших район Лондону, відомий майже усім. Щоправда існують виклучення, які замість сидіти на уроках з географії, курили за їдальнею :) Хто не здогадався, то це Greenwich. Дуже живописний район, з величезним парком, військово-морським музеєм, університетом та звісно ж The Royal Observatory :)
Коли я вийшов з потяга DLR (Doclands Light Railway), тільки-но закінчився дощ і вийшло сонечко. Я обожнюю такі миті :)
Там, в кінці вулиці, стоїть на приколі справжній Tea Clipper. До нього черга цього разу не дійшла :) Але про все по прорядку.
Greenwich park займає площу 74 гектари і розташований на схилах Темзи. Колись напевно це була далека окраїна Лондона. Навіть зараз треба витратити хвилин 30-40, щоб дістатись Bank'у. Якщо ви залізите на самий високий пагорб, то вам відкриється незабутній вигляд на Лондон та мою улюблену... Правильно, Canary Wharf :))
А ось це напевно найромантичніше місце в Лондоні і відтепер одне з моїх улюблених :)
Оскільки в обсерваторію я б пішов у будь-якому випадку, а подивитись на інші місця можливо полінувався б, то я відразу вирішив обійти весь парк а вже потім походити по нульовому (0) меридіану, що розділяє, досить умовно, земну кулю на дві (2) півкулі.
Що вам сказати, 74 гектари – це скрізь 74 гектари. І подивитись там є на що: королівські рожеві клумби, Flowers garden.
Також виявилось, що за огорожею парка (а усі парки тут обгороджені кам'яним перелазом :), власне парк не закінчується.
А потім знову почався дощ. Я сподівався, що він швидко пройде, тому сховався під деревом перечекати.
Але він переставати не хотів, іноді лише вщухав не надовго. Тому я мокрий, але щасливий, швиденько побіг на станцію...
Це лише перша частина розповіді про чудовий край, де віє духом моря, подорожей, відкритів. Попадаючи в такі місця, наче переносися на машині часу в інший вимір, де власне час не має жодного значення. Хоча за дивним збігом обставин має саме беспоредне відношення до часобліку. І Oxford, і Greenwich, та багато інших місць були такими ж віки назад і здається залишаться незмінними назавжи.
Далі буде... про обсерваторію, музей, університет, відомий Greenwich market та The Cutty Sark, той самий Tea Clipper :)
Одне з них - Heasden Temple. Кажуть, що це культове місце серед індуського населення столиці Британії. Оскільки я знаю що таке maps.google.co.uk, то знайти його було зовсім не важко. Він знаходиться недалеко від Wembley Stadium, на іншому боці North Circular Road.
Поки я чемчикував до нашої Hanger чудової Lane станції, помітив гарненьку хмаринку, яку не зміг не сфотографувати :) На що вона схоже, не можу вам сказати...
Ось цей знак показує у бік, де знаходиться пішохідний перехід, а насправді монастир знаходиться на протилежному боці. Я б довго його шукав, блукаючи лондонським Гарлемом. Саме таке пригнічуюче враження справляють тамтешні вулички та провулки. Чому храм збудували саме тут – незрозуміло. Мабуть земля дешева.
З естетичної точки зору споруда справді нагадує традиційні індуські храми. Але в контекст прилеглих будівель він явно не вписується. До речі щось схоже будується і на Ealing Road.
Храм я побачив випадково на якійсь рекламі чи брошурі, тому вирігив подивитись на нього “в живу”. А головною метою моєї недільньої прогулянки був інших район Лондону, відомий майже усім. Щоправда існують виклучення, які замість сидіти на уроках з географії, курили за їдальнею :) Хто не здогадався, то це Greenwich. Дуже живописний район, з величезним парком, військово-морським музеєм, університетом та звісно ж The Royal Observatory :)
Коли я вийшов з потяга DLR (Doclands Light Railway), тільки-но закінчився дощ і вийшло сонечко. Я обожнюю такі миті :)
Там, в кінці вулиці, стоїть на приколі справжній Tea Clipper. До нього черга цього разу не дійшла :) Але про все по прорядку.
Greenwich park займає площу 74 гектари і розташований на схилах Темзи. Колись напевно це була далека окраїна Лондона. Навіть зараз треба витратити хвилин 30-40, щоб дістатись Bank'у. Якщо ви залізите на самий високий пагорб, то вам відкриється незабутній вигляд на Лондон та мою улюблену... Правильно, Canary Wharf :))
А ось це напевно найромантичніше місце в Лондоні і відтепер одне з моїх улюблених :)
Оскільки в обсерваторію я б пішов у будь-якому випадку, а подивитись на інші місця можливо полінувався б, то я відразу вирішив обійти весь парк а вже потім походити по нульовому (0) меридіану, що розділяє, досить умовно, земну кулю на дві (2) півкулі.
Що вам сказати, 74 гектари – це скрізь 74 гектари. І подивитись там є на що: королівські рожеві клумби, Flowers garden.
Також виявилось, що за огорожею парка (а усі парки тут обгороджені кам'яним перелазом :), власне парк не закінчується.
А потім знову почався дощ. Я сподівався, що він швидко пройде, тому сховався під деревом перечекати.
Але він переставати не хотів, іноді лише вщухав не надовго. Тому я мокрий, але щасливий, швиденько побіг на станцію...
Це лише перша частина розповіді про чудовий край, де віє духом моря, подорожей, відкритів. Попадаючи в такі місця, наче переносися на машині часу в інший вимір, де власне час не має жодного значення. Хоча за дивним збігом обставин має саме беспоредне відношення до часобліку. І Oxford, і Greenwich, та багато інших місць були такими ж віки назад і здається залишаться незмінними назавжи.
Далі буде... про обсерваторію, музей, університет, відомий Greenwich market та The Cutty Sark, той самий Tea Clipper :)
Comments