Цього разу подорож в Україну відрізнялась від усіх попередніх. По-перше, цього року я вирішив святкувати Різдво (католицьке) та Новий Рік у Англії, тому мусив повертатись у Лондон 24-го грудня - якраз напередодні Різдва.
По-друге, я запланував побувати на гірськолижному курорті - Буковель - й навчитись кататись на гірських лижах. Їхали ми веселою компанією: я, Коля, його дівчина Люда та їх друзі з Коліної роботи.
Виїхали з Вінниці об одинадцятій вечора у четвер, а вже о 10-тій ранку я стояв на вершині коло початку траси N 2 і ще не розумів, що мене чекає через декілька хвилин. Як я перший раз спускався схилом розповідати не буду, тому що самому страшно згадувати. Дякуючи Коліним порадам, я таки дістався до 5-го підйомника живий, але трохи пом'ятий. 5-та траса, на відміну від 2-гої, синя - тобто для початківців. Там я вдосконалював сває вміння не падати кожних два метри і вже на другий день зробив 13 або 14 спусків в порівнянні з 6-ма у перший день. І впав лише два рази, причому другий раз мене просто переїхали, по лижах звісно.
Чисте гірське повітря на висоті понад 1000 м над рівнем моря, ясний сонячний день, гарно засніжені Карпати, доглянуті траси та горяче вино у перерві між катаннями - що може бути краще за це?!
На третій день я вже самотужки виїхав на 8-му трасу і мало не пожалкував.. А потім була 14 (синя) траса. Я зробив там спусків 6-7, був збитий дівчам, яке вміє свистіти, але ще не вміє повертати. Далі 15-та: Ого!!! І потім 1-ша та 2-га. Цього разу все обійшлося гладко. І наостанок разів 5-6 по 5-тій.
У таких подорожах велике значення має компанія, з якою ти їдеш. Хлопці катаються вже давно і просто фанати. Мені до них ще далеко. Навіть Люда, для якої це була 3-тя поїздка, вже пристойно катається на рівні з іншими.
Усе, що поза межами катання, то окремий фан, але це вже не для друку :))
По-друге, я запланував побувати на гірськолижному курорті - Буковель - й навчитись кататись на гірських лижах. Їхали ми веселою компанією: я, Коля, його дівчина Люда та їх друзі з Коліної роботи.
Виїхали з Вінниці об одинадцятій вечора у четвер, а вже о 10-тій ранку я стояв на вершині коло початку траси N 2 і ще не розумів, що мене чекає через декілька хвилин. Як я перший раз спускався схилом розповідати не буду, тому що самому страшно згадувати. Дякуючи Коліним порадам, я таки дістався до 5-го підйомника живий, але трохи пом'ятий. 5-та траса, на відміну від 2-гої, синя - тобто для початківців. Там я вдосконалював сває вміння не падати кожних два метри і вже на другий день зробив 13 або 14 спусків в порівнянні з 6-ма у перший день. І впав лише два рази, причому другий раз мене просто переїхали, по лижах звісно.
Чисте гірське повітря на висоті понад 1000 м над рівнем моря, ясний сонячний день, гарно засніжені Карпати, доглянуті траси та горяче вино у перерві між катаннями - що може бути краще за це?!
На третій день я вже самотужки виїхав на 8-му трасу і мало не пожалкував.. А потім була 14 (синя) траса. Я зробив там спусків 6-7, був збитий дівчам, яке вміє свистіти, але ще не вміє повертати. Далі 15-та: Ого!!! І потім 1-ша та 2-га. Цього разу все обійшлося гладко. І наостанок разів 5-6 по 5-тій.
У таких подорожах велике значення має компанія, з якою ти їдеш. Хлопці катаються вже давно і просто фанати. Мені до них ще далеко. Навіть Люда, для якої це була 3-тя поїздка, вже пристойно катається на рівні з іншими.
Усе, що поза межами катання, то окремий фан, але це вже не для друку :))
Comments
Осваиваешь отдых богатой буржуазии? :)
Руст
Осваиваю. Да еще как. Уже устал.. За два месяца побывал в Украине, 2 раза во Франции и вот еще собираюсь в Австрию.
Это ж спортивный отдых, не каждой девушке по душе. Кроме того я то ехал первый раз.