З кожним разом виходить все краще, відчуваєш себе більш впевнено і найголовніше - отримуєш більше задоволення від катання. Звичайно є й стримаючий фактор - страх. Іноді дивися на трасу знизу до верху і мозок кричить: "Ні! Тільки не туди! Куди завгодно, тільки не туди!" Потім ще є трохи часу посумніватися, коли піднімаєшся підьомником.
У перший день я встиг з'їхати лише декілька разів. До речі, з 3-тої по 4-ту години катання безкоштовне. Зате на другий день я був на трасі уже о 8:30. Йшов сніг, була справжня завірюха. Я поїхав на другу по висоті вершину, але сині траси (для початківців) і спуститись можна було лиже червоною (для досвідчених). З вершини саму трасу видно не було, хуртовина була така сильна, що видимість була 20-30 метрів.
В кінці дня мене потягнуло на 15-ту трасу, на той час вже намело багато снігу, але завірюха не вщухала. На вершині нас було три чоловіки, на трасі те ж були тільки ми. Вітер був такий сильний, що можна було їхати схилом не повертаючи і не гальмуючи. Одного разу мене навіть здуло.
Зате останнього дня погода була чудова: мороз, сонце, чисте небо. Майже усі фото зроблені в останній день. Як глянув на трасу, якою спускався учора вранці, аж відкрив рота. Вона знаходиться скраю льодовика.
Як завжди буває, тільки відчув впевненість і увійшов у смак, як треба закінчувати, віддавати лижі та пакувати валізу. Я ганяв схилами аж до закриття підьомників і таки потрапив на саму високу точку і потім мчав схилами аж до самого низу. Весь спуск зайняв десь півгодини.
І ще один цікавий момент. Якось в місті я побачив вереницю новеньких BMW 3-ї серії з написом Farher Training. Це школа екстремального водіння. Так от останнього дня одна з таких машин була "припаркована" біля підьомника на висоті 2 670 м (фото чуже).
У перший день я встиг з'їхати лише декілька разів. До речі, з 3-тої по 4-ту години катання безкоштовне. Зате на другий день я був на трасі уже о 8:30. Йшов сніг, була справжня завірюха. Я поїхав на другу по висоті вершину, але сині траси (для початківців) і спуститись можна було лиже червоною (для досвідчених). З вершини саму трасу видно не було, хуртовина була така сильна, що видимість була 20-30 метрів.
В кінці дня мене потягнуло на 15-ту трасу, на той час вже намело багато снігу, але завірюха не вщухала. На вершині нас було три чоловіки, на трасі те ж були тільки ми. Вітер був такий сильний, що можна було їхати схилом не повертаючи і не гальмуючи. Одного разу мене навіть здуло.
Зате останнього дня погода була чудова: мороз, сонце, чисте небо. Майже усі фото зроблені в останній день. Як глянув на трасу, якою спускався учора вранці, аж відкрив рота. Вона знаходиться скраю льодовика.
Як завжди буває, тільки відчув впевненість і увійшов у смак, як треба закінчувати, віддавати лижі та пакувати валізу. Я ганяв схилами аж до закриття підьомників і таки потрапив на саму високу точку і потім мчав схилами аж до самого низу. Весь спуск зайняв десь півгодини.
І ще один цікавий момент. Якось в місті я побачив вереницю новеньких BMW 3-ї серії з написом Farher Training. Це школа екстремального водіння. Так от останнього дня одна з таких машин була "припаркована" біля підьомника на висоті 2 670 м (фото чуже).
Comments