Британський музей (British Museum) – мабуть найбільший та найвідоміший з лондонських музеїв. Важко визначити чому він власне присвячений і чому носить таке ім'я. З одного боку неймовірна кількість унікальних експонатів майже з усіх куточків земної кулі – Африки, Азії, обох Америк. Там зберігаються справжні скульптури з древніх Греції, Риму та Єгипту, квадратні метри кам'яних стін із манускриптом та наскельними малюнками, фрагментам фасадів стародавніх храмів та палаців і багато чого іншого. Музей вражає своїми розмірами, навіть нас, людей, яких примушували звикати до гігантоманії у найпотворніших її проявах.
З іншого боку, усі або майже усі експонати є результатом багаторічного грабунку колишніх колоній та напевно спершу мало слугувати пам'яткою могутності, колишньої та теперішньої. Хоч треба віддати британцям належне. Музей справді чудовий і викликає захоплення, до того ж він безкоштовний, як багато інших музеїв.
Короткий ліричний відступ. Останнім часом зустрічаю дуже багато російськомовних туристів у центрі. Їх ще можна відрізнити за одягом та поводженням. Але я не про це. Мене це радує, тому що ці люди скоріше за все не відносяться до так званого середнього класу. Можливо чиїсь батьки або родичі. Головне, що люди мають змогу приїхати і подивитись, якщо у них є таке бажання. І нехай це ще не дешеве задоволення, і потрібно пройти через не дуже приємну процедуру у консульстві. Але це можливо! І не тільки для касти “обраних”. А тут є на що подивитись, можете мені повірити :) Хоча звичайно краще раз побачити, ніж 10 разів почути. Тож ласкаво просимо!
Повернемось до наших “баранів”, тобто до самого музею. Я був там уже разів 5-6, але не обійшов лише половину, мені так здається. Цього разу у мене була конкретна мета – відвідати виставку, присвячену Мікеланджело, що мала місце в БМ з квітня до кінця червня. Ця експозиція унікальна, вона платна. Квитки продавались на конкретну дати та час. Я ніколи такого не зустрічав, та й багато місцевих теж були здивовані. Але наплив був такий, що останній тиждень тільки ця єдина експозиція буде працювати до 12-ї години ночі. Ось так.
Почну з далеку. Хотів було придбати квитки через інтернет (тут практично все можна так придбати :), але на ранок квитків уже не було. Я не повірив та вирішив поїхати в музей з самого ранку, до його відкриття. Але був розчарований, так як дійсно квитки були лише на 3 години дня. Я придбав квиток на 6-ту, походив з годину залами, присвяченим стародавнім Греції, Риму та Єгипту і поїхав додому.
Як ви вже напевно здогадались, я запізнився аж 15 хвилин, хоча й виїхав із запасом в хвилин 15-20. Щось там десь трапилось і тому я простояв на Acton Town хвилин 20, перед цим ледь не забувши папку з квитком, програмою у “шатлі” (так чомусь називають звичайнісінькі потяги лондонського метро). Не дивлячись на запізнення, Мене звісно ж пустили :)
На жаль, користуватись фотокамерою там було зоборонено, тому можу розповісти лише словами. Уся єкспозиція розміщена у декількох не дуже великих залах. Стенди розташовані у хронологічному порядку. Унікальність єкспонатів полягає у тому, що там були лише декілька відомих робіт великого майстра, його портрети та автопортрети, погруддя невідомого майстра та... ескізи до Секстинської Каппели, Усипальниці Медічі, собору Св. Петра у Римі. Усі чернетки справжі, були відреставровані співробітниками музею.
Також там були стенди з сенсорними екранами, на яких можна було вибрати фрагмент фрески на сталі Секстинської Капелли та подивитись як вона була створена крок за кроком. Дуже цікаво і професійно зроблено. На стелі одного з залів проектувались фрагменти цього уникального твору. Майже скрізь стояли лавки, щоб ви могли сісти і спокійно спостерігати.
У музеї Альберта та Вікторії є зал Рафаеля, у величезному примішенні знаходяться лише 4-ри картини просто нереальних розмірів, мабуть метрів 10 на 5, а посередині теж стоять лавки. Зручного, намає цього набридливого шаркання по підлозі. Тиша та спокій.
Дивні враження та думки навіяла ця експозиція. Щоб не бути банальним, не буду говорити про геніального майстра. Скоріше про заручника своєї епохи та людини з важкою навіть трагічною долею. Фрески та куполи, алтарі та гробниці – це звичайно неповторні шедеври безсмертоного генія, але чи варті вони були цілого життя? Скільки б інших прекрасних речей могла створити ця людина не на втіху Папам, кардиналам та монархам, а просто людям, просто для власного ствердження та заради власного задоволення.
Тепер я точно знаю, що наступного року обовязкого побуваю у Римі та Флоренції і можливо у інших містах.
Усі фото з БМ тут.
З іншого боку, усі або майже усі експонати є результатом багаторічного грабунку колишніх колоній та напевно спершу мало слугувати пам'яткою могутності, колишньої та теперішньої. Хоч треба віддати британцям належне. Музей справді чудовий і викликає захоплення, до того ж він безкоштовний, як багато інших музеїв.
Короткий ліричний відступ. Останнім часом зустрічаю дуже багато російськомовних туристів у центрі. Їх ще можна відрізнити за одягом та поводженням. Але я не про це. Мене це радує, тому що ці люди скоріше за все не відносяться до так званого середнього класу. Можливо чиїсь батьки або родичі. Головне, що люди мають змогу приїхати і подивитись, якщо у них є таке бажання. І нехай це ще не дешеве задоволення, і потрібно пройти через не дуже приємну процедуру у консульстві. Але це можливо! І не тільки для касти “обраних”. А тут є на що подивитись, можете мені повірити :) Хоча звичайно краще раз побачити, ніж 10 разів почути. Тож ласкаво просимо!
Повернемось до наших “баранів”, тобто до самого музею. Я був там уже разів 5-6, але не обійшов лише половину, мені так здається. Цього разу у мене була конкретна мета – відвідати виставку, присвячену Мікеланджело, що мала місце в БМ з квітня до кінця червня. Ця експозиція унікальна, вона платна. Квитки продавались на конкретну дати та час. Я ніколи такого не зустрічав, та й багато місцевих теж були здивовані. Але наплив був такий, що останній тиждень тільки ця єдина експозиція буде працювати до 12-ї години ночі. Ось так.
Почну з далеку. Хотів було придбати квитки через інтернет (тут практично все можна так придбати :), але на ранок квитків уже не було. Я не повірив та вирішив поїхати в музей з самого ранку, до його відкриття. Але був розчарований, так як дійсно квитки були лише на 3 години дня. Я придбав квиток на 6-ту, походив з годину залами, присвяченим стародавнім Греції, Риму та Єгипту і поїхав додому.
Як ви вже напевно здогадались, я запізнився аж 15 хвилин, хоча й виїхав із запасом в хвилин 15-20. Щось там десь трапилось і тому я простояв на Acton Town хвилин 20, перед цим ледь не забувши папку з квитком, програмою у “шатлі” (так чомусь називають звичайнісінькі потяги лондонського метро). Не дивлячись на запізнення, Мене звісно ж пустили :)
На жаль, користуватись фотокамерою там було зоборонено, тому можу розповісти лише словами. Уся єкспозиція розміщена у декількох не дуже великих залах. Стенди розташовані у хронологічному порядку. Унікальність єкспонатів полягає у тому, що там були лише декілька відомих робіт великого майстра, його портрети та автопортрети, погруддя невідомого майстра та... ескізи до Секстинської Каппели, Усипальниці Медічі, собору Св. Петра у Римі. Усі чернетки справжі, були відреставровані співробітниками музею.
Також там були стенди з сенсорними екранами, на яких можна було вибрати фрагмент фрески на сталі Секстинської Капелли та подивитись як вона була створена крок за кроком. Дуже цікаво і професійно зроблено. На стелі одного з залів проектувались фрагменти цього уникального твору. Майже скрізь стояли лавки, щоб ви могли сісти і спокійно спостерігати.
У музеї Альберта та Вікторії є зал Рафаеля, у величезному примішенні знаходяться лише 4-ри картини просто нереальних розмірів, мабуть метрів 10 на 5, а посередині теж стоять лавки. Зручного, намає цього набридливого шаркання по підлозі. Тиша та спокій.
Дивні враження та думки навіяла ця експозиція. Щоб не бути банальним, не буду говорити про геніального майстра. Скоріше про заручника своєї епохи та людини з важкою навіть трагічною долею. Фрески та куполи, алтарі та гробниці – це звичайно неповторні шедеври безсмертоного генія, але чи варті вони були цілого життя? Скільки б інших прекрасних речей могла створити ця людина не на втіху Папам, кардиналам та монархам, а просто людям, просто для власного ствердження та заради власного задоволення.
Тепер я точно знаю, що наступного року обовязкого побуваю у Римі та Флоренції і можливо у інших містах.
Усі фото з БМ тут.
Comments