Майже два тижні тому у нас була вилазка у теплі краї. Іншими словами Стас підбив усіх поїхати в Брайтон (Brighton), місто на півдні Англії на березі моря, вірніше British Channel’а. Ще воно відоме як La Manche. Дивно як на мене, такі різні назви одного й того ж географічного об'єкту в двох дуже близьких мовах та країнах :)
Потім плани трішки змінились, і тепер кінцевою точкою стало місце на схід від Брайтона під назвою Cuckmere Haven. Виїхали ми десь після 10-ти, було жарко. Але чим гарний (не рахуючи інших переваг) Юрчиковий Golf – він має Climate Control :) Від Wembley до місця призначення було миль 80 або десь 150 км. На дорогу витратили близько 2 годин. Переважну частину шляху припадала на моторвеї, зате останні 10-20 км дорога була вузькою (достатньо місця лише для одного авто) і крім того, вона пролягала на межі парку і весь час петляла.
Від радісного передчуття зустрічі з Морем ми промахнулись на одному з повороті і заїхали в мальовниче південне містечко чи то скоріше селище. Воно сподобалось усім, але ми не могли витрачати на нього багато часу, так як уже вся “братія” (в початковому варіанті була “банда” :) чекала на нас.
Ще 15 хвилин подорожі вузенькою дорогою і ми побачили море! :) Вид напрочуд гарний, особливо якщо взяти до уваги, що останній раз я був на морі десь в середині 90-х.
Ми гуртом спустились до низу, на пляж та зручно вмостились на гальці (такі маленькі камінчики :) Вода була холодна, градусів 10-14, але це не зупинило особливо гарячих представників україно-російської діаспори від купання. Щоправда, тривало воно не довго, хвилин 5 не більше :)
Перекусивши нашвидкуруч, малий теска відчув, що йому тут бракує комфорту, тому його батьки вирішили “звертатись” і пошукати затишку на поверхні. За час короткої подорожі наверх малий Женя ще раз дав зрозуміти, що або його пускають у воду або садять у машину з кондиціонером, а жаритись на сонці він не бажає.
Як ви вже напевно здогадались, ми знову опинились у містечку Alfriston, але перед цим ще зробили контрольний промах і заїхали у містечко Seaford :)
Alfriston - містечко зовсім невелике, всі визначні місця вмістились на одній вузенькій центральній вулиці, плюс звичайно ж церква. Напевно в кожному місті, містечку та селі є власна церква. При чому деяким з них уже понад 1000 років!
Що цікаво, що в селі, в якому живе чоловік сто або й того менше, є гарний і дуже дорогий ресторан. Юрчик каже, що місце грошовите. Можливо він і правий.
Ми випили хто кави, хто чаю у затишному кафе-отелі та й вирушили додому. По дорозі знайшли абсолютно безкоштовну парковку, вона розташована якраз через дорогу від нашої – платної :)
Дорога додому пролетіла якось непомітно, запам'ятались паропланеристи, які парили над трасою та лайнери, що стрімко сідали чи набирали висоту у Heathrow.
Ось так закінчилась ця подорож. Лише 2 години в дорозі, 20 фунтів на бензин і ви можете побувати на морі. Принаймні на нього подивитись :) Та подихати цілющим морським повітрям.
P.S.
Усі фото тут
Потім плани трішки змінились, і тепер кінцевою точкою стало місце на схід від Брайтона під назвою Cuckmere Haven. Виїхали ми десь після 10-ти, було жарко. Але чим гарний (не рахуючи інших переваг) Юрчиковий Golf – він має Climate Control :) Від Wembley до місця призначення було миль 80 або десь 150 км. На дорогу витратили близько 2 годин. Переважну частину шляху припадала на моторвеї, зате останні 10-20 км дорога була вузькою (достатньо місця лише для одного авто) і крім того, вона пролягала на межі парку і весь час петляла.
Від радісного передчуття зустрічі з Морем ми промахнулись на одному з повороті і заїхали в мальовниче південне містечко чи то скоріше селище. Воно сподобалось усім, але ми не могли витрачати на нього багато часу, так як уже вся “братія” (в початковому варіанті була “банда” :) чекала на нас.
Ще 15 хвилин подорожі вузенькою дорогою і ми побачили море! :) Вид напрочуд гарний, особливо якщо взяти до уваги, що останній раз я був на морі десь в середині 90-х.
Ми гуртом спустились до низу, на пляж та зручно вмостились на гальці (такі маленькі камінчики :) Вода була холодна, градусів 10-14, але це не зупинило особливо гарячих представників україно-російської діаспори від купання. Щоправда, тривало воно не довго, хвилин 5 не більше :)
Перекусивши нашвидкуруч, малий теска відчув, що йому тут бракує комфорту, тому його батьки вирішили “звертатись” і пошукати затишку на поверхні. За час короткої подорожі наверх малий Женя ще раз дав зрозуміти, що або його пускають у воду або садять у машину з кондиціонером, а жаритись на сонці він не бажає.
Як ви вже напевно здогадались, ми знову опинились у містечку Alfriston, але перед цим ще зробили контрольний промах і заїхали у містечко Seaford :)
Alfriston - містечко зовсім невелике, всі визначні місця вмістились на одній вузенькій центральній вулиці, плюс звичайно ж церква. Напевно в кожному місті, містечку та селі є власна церква. При чому деяким з них уже понад 1000 років!
Що цікаво, що в селі, в якому живе чоловік сто або й того менше, є гарний і дуже дорогий ресторан. Юрчик каже, що місце грошовите. Можливо він і правий.
Ми випили хто кави, хто чаю у затишному кафе-отелі та й вирушили додому. По дорозі знайшли абсолютно безкоштовну парковку, вона розташована якраз через дорогу від нашої – платної :)
Дорога додому пролетіла якось непомітно, запам'ятались паропланеристи, які парили над трасою та лайнери, що стрімко сідали чи набирали висоту у Heathrow.
Ось так закінчилась ця подорож. Лише 2 години в дорозі, 20 фунтів на бензин і ви можете побувати на морі. Принаймні на нього подивитись :) Та подихати цілющим морським повітрям.
P.S.
Усі фото тут
Comments