Є у Лондоні таке місце. Його можна побачити майже з усіх куточків, тому що там розташовані 3 найвищих хмарочоси Великої Британії та за сумісництвом – фінансове серце Європи. Це місце крім своєї звичайної привабливості – світові компанії, найбільші зарплати у Європі (приблизно у двічі більші ніж середні по Лондону а для деяких посад і того більше), воно має майже неймовірну, а місцями і трагічну історію.
Отож по порядку, якщо ви поглянете на карту Лондона на південному сході Темза перетворюється на синусоїду (або косинусоїду, кому як більше подобається). На одному з тих відростків, який зветься Isle Dogs, знаходився найбільший в Європі док. Там працювало близько 13 тисяч робітників, для прикладу на Криворіжсталі (найбільшому підприємстві України) працює 57 тисяч.
Ця частина Лондона так і називається Docklands (Країна доків :) Там і до тепер збереглися деякі з них. Природньо, що всі найближчі райони заселяли робітники, які працювали на тих самих доках. Це переважно бідні та напівчорні криміногенні райони.
У часи правління Залізної Леді (Маргерет Тетчер, кінець 80х), док був закритий і це місце перетворилось на пустир. Але вже на початку 90х з'явилась ідея перетворити цей Богом забутий куточок Лондона на берегах Темзи на сучасну офісну оазу. Подолавши шалений опір місцевого населення, почали будувати найбільший хмарочос у Британії – One Square. Здогадайтесь, що поєднує його та дві башти ВТЦ (WTC - World Trading Centre) у Нью-Йорку? Їх будувала одна й та ж компанія – York якосьтамнепам'ятаю :)
І буквально за декілька років серед бідних районів East India виріс справжній клаптик Нью-Йорку. І справа не лише у походжені та візуальній подібності. Вони схожі ще й тому, що головними машканцями мали стати і врешті-решт стали світові банки та інші фінансові та масмедійні гіганти:
Докладніше про історію Canary Wharf можна прочитати на Wikipediya.
Я був вражений, коли вийшов на сонячне світло із станції метро, яка більше нагадує сучасний заліжничний вокзал та торговий центр (там розташовані 200 магазинів та бутиків, практично усі відомі бренди :) Відразу кидається у вічі відмінність від скажімо Bank (старий фінансовий центр Лондону, до якого є пряме сполучення – лінія DLR - Docklands Light Railway), багато зелені, скверів, фонтанів та безліч кафе та пабів на перших поверхах.
Ще одна ознака того, що ви потрапили у саме серце – великий монітор, на якому постійно, мабуть, транслюється канал новин BBC. Коли я був там, якраз передавали новину про смерть 83-річного Айрона Спелінга – відомого голівудського продюсера, який був «батьком» таких проектів як "Династія", "Район Беверлі Хілс" (я любив його дивитись у юнацтві :) та "Район Мелроуз".
Так про що це я?..
Ага, такий цікавий момент. Місцева влада заборонила проводити мітинги протесту обслуговуючого персоналу Canary Wharf про збільшення платні. І це у країна, яка пишається (цілком справедливо) своєю багатовіковою демократією!
Місцева влада продовжила сюди вітку метро – Jubilee Line і навіть ще далі на декілька станцій. Уявіть що кожного ранку сюди приїздить на роботу близько 78 тисяч чоловік, стільки ж тут обідає та увечері повертається додому. Згадайте про 57 тисяч на Криворіжсталі :) А згідно планів у 2020 році тут вже буде працювати 200 тисяч. І все це розташовано на 8 квадратних милях (21 квадратний кілометр).
Після того як тут почалось будівництво, почали потроху відроджуватись прилеглі райони. Зараз довкола Canary Wharf на повну йде будівництво – будуються нові офісні центри та житлові мікрорайони. До речі, від мене (Wembley, західний Лондон) сюди (нагадую, південний схід) можна доїхати за 45 хвилин. Це менше ніж я зараз витрачаю на дорогу до роботи.
Про відчуття. Мені там сподобалось дуже, хоч я й не впевнений, що хотів би там працювати. Просто вразило, як можна змінити місце, якщо підійти до цього серьозно та з фантазією. Навіть зараз, якщо проїхатись на DLR одну-дві зупинку у будь-який бік, ви опинитесь серед величезних складів, підприемст невідомого призначення або старий, колись бідний, робітничий квартал.
Звісно, зараз місто має чималий зиск з цього, але змінилось не тільки цих 8 квадратних миль площі, відродження цього клаптика півленно-східного Лондону змінило весь регіон, дало поштовх до розвитку. І можливо ще 20 років тому ніхто не міг уявити, яке блискуче продовження буде мати док на Isle Dogs :)
Невеличник ліричний відступ. Скрізь у місті можна побачити незвичні, а іноді й кумедні, скульптури (потрібно буде написати про них окремо) Не став винятком і Canary Wharf. Ось лише деякі з них, що потрапили мені на очі:
Ось щодо цієї у мене відразу виникла асоціація з минулим-майбутнім прим'єр-міністром України – ЮВТ. Щось є в ній стрімке, потужне та металево-тендітне :)
Я написав цей пост задовго до обрання голови В.Р. 6 липня. Тепер ЮВТ може лишитись просто колишнім прем'єр-міністром... Як би там не було, але зараз в Україні пишеться її сучасна історія. Будемо сподіватися, що соромно перед нащадками не буде.
P.S.
Усі фото тут
Отож по порядку, якщо ви поглянете на карту Лондона на південному сході Темза перетворюється на синусоїду (або косинусоїду, кому як більше подобається). На одному з тих відростків, який зветься Isle Dogs, знаходився найбільший в Європі док. Там працювало близько 13 тисяч робітників, для прикладу на Криворіжсталі (найбільшому підприємстві України) працює 57 тисяч.
Ця частина Лондона так і називається Docklands (Країна доків :) Там і до тепер збереглися деякі з них. Природньо, що всі найближчі райони заселяли робітники, які працювали на тих самих доках. Це переважно бідні та напівчорні криміногенні райони.
У часи правління Залізної Леді (Маргерет Тетчер, кінець 80х), док був закритий і це місце перетворилось на пустир. Але вже на початку 90х з'явилась ідея перетворити цей Богом забутий куточок Лондона на берегах Темзи на сучасну офісну оазу. Подолавши шалений опір місцевого населення, почали будувати найбільший хмарочос у Британії – One Square. Здогадайтесь, що поєднує його та дві башти ВТЦ (WTC - World Trading Centre) у Нью-Йорку? Їх будувала одна й та ж компанія – York якосьтамнепам'ятаю :)
І буквально за декілька років серед бідних районів East India виріс справжній клаптик Нью-Йорку. І справа не лише у походжені та візуальній подібності. Вони схожі ще й тому, що головними машканцями мали стати і врешті-решт стали світові банки та інші фінансові та масмедійні гіганти:
Докладніше про історію Canary Wharf можна прочитати на Wikipediya.
Я був вражений, коли вийшов на сонячне світло із станції метро, яка більше нагадує сучасний заліжничний вокзал та торговий центр (там розташовані 200 магазинів та бутиків, практично усі відомі бренди :) Відразу кидається у вічі відмінність від скажімо Bank (старий фінансовий центр Лондону, до якого є пряме сполучення – лінія DLR - Docklands Light Railway), багато зелені, скверів, фонтанів та безліч кафе та пабів на перших поверхах.
Ще одна ознака того, що ви потрапили у саме серце – великий монітор, на якому постійно, мабуть, транслюється канал новин BBC. Коли я був там, якраз передавали новину про смерть 83-річного Айрона Спелінга – відомого голівудського продюсера, який був «батьком» таких проектів як "Династія", "Район Беверлі Хілс" (я любив його дивитись у юнацтві :) та "Район Мелроуз".
Так про що це я?..
Ага, такий цікавий момент. Місцева влада заборонила проводити мітинги протесту обслуговуючого персоналу Canary Wharf про збільшення платні. І це у країна, яка пишається (цілком справедливо) своєю багатовіковою демократією!
Місцева влада продовжила сюди вітку метро – Jubilee Line і навіть ще далі на декілька станцій. Уявіть що кожного ранку сюди приїздить на роботу близько 78 тисяч чоловік, стільки ж тут обідає та увечері повертається додому. Згадайте про 57 тисяч на Криворіжсталі :) А згідно планів у 2020 році тут вже буде працювати 200 тисяч. І все це розташовано на 8 квадратних милях (21 квадратний кілометр).
Після того як тут почалось будівництво, почали потроху відроджуватись прилеглі райони. Зараз довкола Canary Wharf на повну йде будівництво – будуються нові офісні центри та житлові мікрорайони. До речі, від мене (Wembley, західний Лондон) сюди (нагадую, південний схід) можна доїхати за 45 хвилин. Це менше ніж я зараз витрачаю на дорогу до роботи.
Про відчуття. Мені там сподобалось дуже, хоч я й не впевнений, що хотів би там працювати. Просто вразило, як можна змінити місце, якщо підійти до цього серьозно та з фантазією. Навіть зараз, якщо проїхатись на DLR одну-дві зупинку у будь-який бік, ви опинитесь серед величезних складів, підприемст невідомого призначення або старий, колись бідний, робітничий квартал.
Звісно, зараз місто має чималий зиск з цього, але змінилось не тільки цих 8 квадратних миль площі, відродження цього клаптика півленно-східного Лондону змінило весь регіон, дало поштовх до розвитку. І можливо ще 20 років тому ніхто не міг уявити, яке блискуче продовження буде мати док на Isle Dogs :)
Невеличник ліричний відступ. Скрізь у місті можна побачити незвичні, а іноді й кумедні, скульптури (потрібно буде написати про них окремо) Не став винятком і Canary Wharf. Ось лише деякі з них, що потрапили мені на очі:
Ось щодо цієї у мене відразу виникла асоціація з минулим-майбутнім прим'єр-міністром України – ЮВТ. Щось є в ній стрімке, потужне та металево-тендітне :)
Я написав цей пост задовго до обрання голови В.Р. 6 липня. Тепер ЮВТ може лишитись просто колишнім прем'єр-міністром... Як би там не було, але зараз в Україні пишеться її сучасна історія. Будемо сподіватися, що соромно перед нащадками не буде.
P.S.
Усі фото тут
Comments