Минулого тижня я знову узяв машину на прокат. На цей раз - Vauxhall (Opel) Astra 1.6 SXI. Пригнав у четвер у вечері і вже наступного дня ми разом з Дімою - мій товариш, що зараз знаходиться тут у відрядженні - покатались нічним Лондоном. До речі, тут уже повним ходом йдуть приготування до Різдва. Центр міста вже прикрашений, в магазинах розпочинаються розпродажі :)
О 10-тій годині в суботу я, Діма та його товариш Міша, вирушили до Bournemouth (вимовляється як Бормус :) На М25 попали у сильний дощ, а потім взагалі під зливу. Машину оточувала стіна дощу настільки щільна, що ледь було видно стоп-вогні авто, що їхало перед нами. Тривало це неподобство десь з півгодини. Потім почало розвиднятись і навіть вийшло сонце. Тому ми вирішили заїхати подивитись на відомий Stonehenge. Мені чомусь здавалось, що це місце повинно бути якимось іншим, більш загадковим. А виявилось, що камінці не такі вже й великі і стоять ледь не біля самої дороги. Хоча звичайно дивуєшся, як таке могли сттворити люди без механізації та диплома про вищу освіту. А вигляд з космосу вражає своєю геометричною довершенністью.
Далі знову дорога до невеличкого містечка - Bournemouth - на узбережжі English Channel (або La Manche якщо бажаєте :) Там живуть і навчаються три Діминих подруги: Лена, Таня та Діана.
Лена та Таня показали нам декілька гарних місць: Poole Harbour та Sanbanks - перешийок мід півостровом та ... (хотів сказати материком :) островом Британія. Погода була, чесно кажучи, зимова, але море виявилось зовсім нехолодним, можливо навіть градусів 10. Нерухомість там одна з найдорожчих у Британії (ящо не рахувати родинних замків), тому це місце так полюбляють заможні відомі і невідоми британці і небританці :)
А у самому Бормусі нещодавно проводили свою конференцію лейбористи на чолі з Тоні Блером.
Непогано було б зупинитись тут на декілька днів у літку, забувши про роботу, без доступу до інтернету, без набридлого "Mind the gap!" й багатонаціональної метушні на вулицях.
Ми сиділи в авто на схилі, небо було чисте, десь у низу в темноті шуміло море і сайво молодого місяця виблискувало на хвилях.
Потім була дорога додому. Моторвей майже порожній, з приймача льється приємна музика на хвилі Magic FM (Льоша називає їх "попсою", але у вечері , як правило, вони ставлять гарну музику. Така собі лондонська Europa Plus :) Якихось півтори години подорожі і на горизонті з'явилося море вогнів мегаполісу, назва якому Лондон.
Я підвіз хлопців до станції White City, що на Central Line, заправив авто, щоб у неділю зранку не гаяти часу, й попрямував додому.
О 10-тій годині в суботу я, Діма та його товариш Міша, вирушили до Bournemouth (вимовляється як Бормус :) На М25 попали у сильний дощ, а потім взагалі під зливу. Машину оточувала стіна дощу настільки щільна, що ледь було видно стоп-вогні авто, що їхало перед нами. Тривало це неподобство десь з півгодини. Потім почало розвиднятись і навіть вийшло сонце. Тому ми вирішили заїхати подивитись на відомий Stonehenge. Мені чомусь здавалось, що це місце повинно бути якимось іншим, більш загадковим. А виявилось, що камінці не такі вже й великі і стоять ледь не біля самої дороги. Хоча звичайно дивуєшся, як таке могли сттворити люди без механізації та диплома про вищу освіту. А вигляд з космосу вражає своєю геометричною довершенністью.
Далі знову дорога до невеличкого містечка - Bournemouth - на узбережжі English Channel (або La Manche якщо бажаєте :) Там живуть і навчаються три Діминих подруги: Лена, Таня та Діана.
Лена та Таня показали нам декілька гарних місць: Poole Harbour та Sanbanks - перешийок мід півостровом та ... (хотів сказати материком :) островом Британія. Погода була, чесно кажучи, зимова, але море виявилось зовсім нехолодним, можливо навіть градусів 10. Нерухомість там одна з найдорожчих у Британії (ящо не рахувати родинних замків), тому це місце так полюбляють заможні відомі і невідоми британці і небританці :)
А у самому Бормусі нещодавно проводили свою конференцію лейбористи на чолі з Тоні Блером.
Непогано було б зупинитись тут на декілька днів у літку, забувши про роботу, без доступу до інтернету, без набридлого "Mind the gap!" й багатонаціональної метушні на вулицях.
Ми сиділи в авто на схилі, небо було чисте, десь у низу в темноті шуміло море і сайво молодого місяця виблискувало на хвилях.
Потім була дорога додому. Моторвей майже порожній, з приймача льється приємна музика на хвилі Magic FM (Льоша називає їх "попсою", але у вечері , як правило, вони ставлять гарну музику. Така собі лондонська Europa Plus :) Якихось півтори години подорожі і на горизонті з'явилося море вогнів мегаполісу, назва якому Лондон.
Я підвіз хлопців до станції White City, що на Central Line, заправив авто, щоб у неділю зранку не гаяти часу, й попрямував додому.
Comments