Минулого року вдалося проїхати чимало країн й побачити трохи світу. Все почалося з Іспанія, потім декілька разів була Франція, вперше Італія, Австрія та Хорватія.
Усі ці країни входять до Євросоюзу, крім Хорватії, й багато в чому схожі. Але й багато в чому різняться. Для мене, як автомобіліста, різниця в дорогах видалась разючою.
Франція поряд з Німеччиною одна з найбільших європейських країн. Дороги там гарної якості, але мережа недостатньо розвинута. Головні магістралі платні й мають здебільшого лише дві смуги в кожному напрямку. Покриття непогане, але не таке добре як у тій же Німеччині.
Два напрямки, як правило, розділяє високий брусвер, що дуже допомагає вночі: зустрічні автівки не сліплять, як це буває на британських дорогах. Осьова, що відділяє крайню смугу від обочини уривчаста й слугує для регулювання дистанції. Також багато вказівних знаків. Коли переїжджаєш із Франції до Італії, це відразу кидається у вічі.
В Італії дороги й тунелі старіші. Тому на них не дуже затишно, видається що замало місця. Як правило дороги більше завантаженні ніж у інших країнах. Хоча можливо це мені тільки так здалося. Як уже згадував, дорожніх знаків мало й проїхати поворот чи з'їзд дуже легко. До того ж усі з'їзди та виїзди на магістралі дуже круті й вузькі. Загалом почуваєшся не дуже комфортно.
Далі Словенія. Тут все просто, вночі на дорогах страшно.
Про дороги Іспанія я вже писав: нові, сучасні але майже усі платні.
Австрія - ганьба! Мало того, що майже усі дороги, особливо на під'їздах до Відню, ремонтувалися так ще й покриття просто жахливе. Стара-престара бетонка, по якій їхати 60 км/год дуже некомфортно. Особливо це відчувається не спортивній підвісці.
Хорватія, з іншого боку, - просто фантастика! Не перестаю дивуватися як їм вдалося збудувати такі чудові дороги. Насправді їх там аж цілих дві :)
Німеччина. Тут все зрозуміло. Нація, яка будує найкращі у світі машини, просто не має права їздити по поганих дорогах. Автобани, особливо на півночі, у Баварії, теж відносно старі. Здивували ділянки без обмеження швидкості. Здебільшого вони нічим не відрізняються від британських доріг класу А: дві смуги у кожному напрямку. Відчуття реальності на швидкості 200 км/год розчиняється у адреналіні.
Як добре після довгої подорожі знову опинитися на (вже) рідних британських дорогах. Вони таки найкращі. Візьму на себе сміливість заявити, що навіть кращі ніж у Німеччині. Тут інша біда - машин ну дуже багато.
Усі ці країни входять до Євросоюзу, крім Хорватії, й багато в чому схожі. Але й багато в чому різняться. Для мене, як автомобіліста, різниця в дорогах видалась разючою.
Франція поряд з Німеччиною одна з найбільших європейських країн. Дороги там гарної якості, але мережа недостатньо розвинута. Головні магістралі платні й мають здебільшого лише дві смуги в кожному напрямку. Покриття непогане, але не таке добре як у тій же Німеччині.
Два напрямки, як правило, розділяє високий брусвер, що дуже допомагає вночі: зустрічні автівки не сліплять, як це буває на британських дорогах. Осьова, що відділяє крайню смугу від обочини уривчаста й слугує для регулювання дистанції. Також багато вказівних знаків. Коли переїжджаєш із Франції до Італії, це відразу кидається у вічі.
В Італії дороги й тунелі старіші. Тому на них не дуже затишно, видається що замало місця. Як правило дороги більше завантаженні ніж у інших країнах. Хоча можливо це мені тільки так здалося. Як уже згадував, дорожніх знаків мало й проїхати поворот чи з'їзд дуже легко. До того ж усі з'їзди та виїзди на магістралі дуже круті й вузькі. Загалом почуваєшся не дуже комфортно.
Далі Словенія. Тут все просто, вночі на дорогах страшно.
Про дороги Іспанія я вже писав: нові, сучасні але майже усі платні.
Австрія - ганьба! Мало того, що майже усі дороги, особливо на під'їздах до Відню, ремонтувалися так ще й покриття просто жахливе. Стара-престара бетонка, по якій їхати 60 км/год дуже некомфортно. Особливо це відчувається не спортивній підвісці.
Хорватія, з іншого боку, - просто фантастика! Не перестаю дивуватися як їм вдалося збудувати такі чудові дороги. Насправді їх там аж цілих дві :)
Німеччина. Тут все зрозуміло. Нація, яка будує найкращі у світі машини, просто не має права їздити по поганих дорогах. Автобани, особливо на півночі, у Баварії, теж відносно старі. Здивували ділянки без обмеження швидкості. Здебільшого вони нічим не відрізняються від британських доріг класу А: дві смуги у кожному напрямку. Відчуття реальності на швидкості 200 км/год розчиняється у адреналіні.
Як добре після довгої подорожі знову опинитися на (вже) рідних британських дорогах. Вони таки найкращі. Візьму на себе сміливість заявити, що навіть кращі ніж у Німеччині. Тут інша біда - машин ну дуже багато.
Comments