Якось прочитав розповіді Тьоми про його подорожі Іспанією та Португалією, потім була стаття в Men's Health про містечко Таріфа й якось знайомий британець розповів про місто Гібралтар, яке до цього часу є британською територією, так само як до недавнього часу був Гон-Конг. Усі ці факти відкладалися у моїй свідомості чи підсвідомості. Так поступово визрів план автопробігу дорогами Іспанії, така собі вибухівка сповільненої дії.
Останнім часом я бував у Німеччині по роботі майже щотижня, тому від аеропорту Стенстед мене майже нудило. Було бажання летіти звідки-небудь тільки не із Стенстеду. Після двох годин пошуків в інтернеті та аналізу квитки нарешті куплені. Вилітаю у суботу вранці із... Стенстеду. Іранський бюджетний перевізник Ryanair літає тільки звідти, а інші компанії не підійшли за різними критеріями.
Про головне
Так як я планувалося провести більшу частину часу за кермом, вибір автівки був важливим кроком до успіху. Потрібно відзначити, що я не бронював нічого окрім авіаквитків заздалегідь. Це те ж додавало відчутного хвилювання та ефект випадковості й піднімало рівень адреналіну. Чого я власне й домагався :) Так от про автівку. Було 3 варіанти: VW Golf, Alfa-Romeo та Audi A3. На гольфах я свого часу намотав тисячі миль дорогами королівства, альфу вирішив залишити для її батьківщини - Італії. Отже А3. Чорного кольору, 5 тис на спідометрі, з ручним перемиканням, щоправда дизельна.
А3 виявилася найдорожчою з усіх варіантів. До того ж й компанія Avis не з дешевих. Але авто не розчарувало. Потужне, слухняне навіть на гірських серпантинах, швидке на моторвеях. Про економічність нічого не скажу, тому що перший бак пального закінчився через 800 км. Стільки ж я проїжджаю на своїй BMW, хоч вона трохи важча й абсолютно бензинова.
Дороги в Іспанії просто чудові. Складається таке враження, що їх для іспанців будують самі німці. Моторвеї - це запорука економічного успіху. Без інфраструктури не буде ніякого "економічного дива". Покриття відмінної якості, на відміну від тієї ж Франції, а політ інженерної думки просто викликає захоплення. Платні моторвеї наче пронизують гори наскрізь: де тунелями а де височенними карнизами над розщілинами. Звичайно залишися старі дороги - ті самі серпантини, які виляють навколо платного старшого брата. На старих дорогах теж гарне покриття і хоч вони є де-факто моторвеями з усіма наслідками, в деяких місця це звичайнісінька однополосна дорога з білою смугою посередині.
Краєвиди на півдні Іспанії заплюють подих: ліворуч - море а праворуч - гори, деякі верхівки вкриті снігом.
Маршрут склався сам по собі: Малага-Габралтар-Таріфа-Малага-Картахена-Аліканте-Валенсія. Забігаючи наперед, скажу, що трохи недооцінив свої можливості. Потрібно було летіти у Севілью, потім на південь до Таріфа й там узбережжям до самої Барселони.
Ryanair
Про авіакомпанії потрібно розказати окремо. Я якось вже жалівся на бюджетників, але цього разу інша історія. Компанія літає на досить старих (видно по салону) Боїнгах 737-800 із загнутими доверху кінчиками крил. У Стенстеді, який є їхнім хабом, все чудово: є кіоски для чек-іну. А от у Валенсії все дуже погано. В одному місці перевіряють багаж на доступну вагу та візи, а в іншому черга на чек-ін. І, як виявляється, на чек-ін уже треба приходити з роздрукованим посадочним талоном. Його можна роздрукувати лише після чек-іну на їхньому сайті. Терміналів в аеропорту не має, так само як і не має інтернету. Симпатична дівчина окремими англійськими словами пояснила, що за роздруківку посадочного талону я повинен заплати ще 20 євро. При цьому мій зворотній квиток коштував усього 26 фунтів. В мене відняло мову від такої нахабної схеми видурювання грошей. Але вибору не було: 9-та годин вечора, а наступного дня потрібно бути на роботі.
Висновок
Іспанію обов'язково треба побачити, хоча б одним оком. Але краще їхати власною машиною. Оренда мені обійшлася вдвічі дорожче ніж усі інші витрати разом узяті. Усі великі міста, в яких я побував, варті того, щоб зупинитися там на 1-2 дні.
Для тих, кого цікавлять цифри: проїхав 1800 км, спалив півтора баки пального, побачив 7 міст та безліч містечок.
Далі буде.
Іспанія. Частина I-ша
Іспанія. Частина II. День перший: Малага - Гібралтар - Тарифа - Малага
Іспанія. Частина III. День другий: Малага - Картахена - Ель Оазіс
Іспанія. Частина IV. День третій: Аліканте - Валенсія
Бонус: Водії в Іспанії
Останнім часом я бував у Німеччині по роботі майже щотижня, тому від аеропорту Стенстед мене майже нудило. Було бажання летіти звідки-небудь тільки не із Стенстеду. Після двох годин пошуків в інтернеті та аналізу квитки нарешті куплені. Вилітаю у суботу вранці із... Стенстеду. Іранський бюджетний перевізник Ryanair літає тільки звідти, а інші компанії не підійшли за різними критеріями.
Про головне
Так як я планувалося провести більшу частину часу за кермом, вибір автівки був важливим кроком до успіху. Потрібно відзначити, що я не бронював нічого окрім авіаквитків заздалегідь. Це те ж додавало відчутного хвилювання та ефект випадковості й піднімало рівень адреналіну. Чого я власне й домагався :) Так от про автівку. Було 3 варіанти: VW Golf, Alfa-Romeo та Audi A3. На гольфах я свого часу намотав тисячі миль дорогами королівства, альфу вирішив залишити для її батьківщини - Італії. Отже А3. Чорного кольору, 5 тис на спідометрі, з ручним перемиканням, щоправда дизельна.
А3 виявилася найдорожчою з усіх варіантів. До того ж й компанія Avis не з дешевих. Але авто не розчарувало. Потужне, слухняне навіть на гірських серпантинах, швидке на моторвеях. Про економічність нічого не скажу, тому що перший бак пального закінчився через 800 км. Стільки ж я проїжджаю на своїй BMW, хоч вона трохи важча й абсолютно бензинова.
Дороги в Іспанії просто чудові. Складається таке враження, що їх для іспанців будують самі німці. Моторвеї - це запорука економічного успіху. Без інфраструктури не буде ніякого "економічного дива". Покриття відмінної якості, на відміну від тієї ж Франції, а політ інженерної думки просто викликає захоплення. Платні моторвеї наче пронизують гори наскрізь: де тунелями а де височенними карнизами над розщілинами. Звичайно залишися старі дороги - ті самі серпантини, які виляють навколо платного старшого брата. На старих дорогах теж гарне покриття і хоч вони є де-факто моторвеями з усіма наслідками, в деяких місця це звичайнісінька однополосна дорога з білою смугою посередині.
Краєвиди на півдні Іспанії заплюють подих: ліворуч - море а праворуч - гори, деякі верхівки вкриті снігом.
Маршрут склався сам по собі: Малага-Габралтар-Таріфа-Малага-Картахена-Аліканте-Валенсія. Забігаючи наперед, скажу, що трохи недооцінив свої можливості. Потрібно було летіти у Севілью, потім на південь до Таріфа й там узбережжям до самої Барселони.
Ryanair
Про авіакомпанії потрібно розказати окремо. Я якось вже жалівся на бюджетників, але цього разу інша історія. Компанія літає на досить старих (видно по салону) Боїнгах 737-800 із загнутими доверху кінчиками крил. У Стенстеді, який є їхнім хабом, все чудово: є кіоски для чек-іну. А от у Валенсії все дуже погано. В одному місці перевіряють багаж на доступну вагу та візи, а в іншому черга на чек-ін. І, як виявляється, на чек-ін уже треба приходити з роздрукованим посадочним талоном. Його можна роздрукувати лише після чек-іну на їхньому сайті. Терміналів в аеропорту не має, так само як і не має інтернету. Симпатична дівчина окремими англійськими словами пояснила, що за роздруківку посадочного талону я повинен заплати ще 20 євро. При цьому мій зворотній квиток коштував усього 26 фунтів. В мене відняло мову від такої нахабної схеми видурювання грошей. Але вибору не було: 9-та годин вечора, а наступного дня потрібно бути на роботі.
Висновок
Іспанію обов'язково треба побачити, хоча б одним оком. Але краще їхати власною машиною. Оренда мені обійшлася вдвічі дорожче ніж усі інші витрати разом узяті. Усі великі міста, в яких я побував, варті того, щоб зупинитися там на 1-2 дні.
Для тих, кого цікавлять цифри: проїхав 1800 км, спалив півтора баки пального, побачив 7 міст та безліч містечок.
Далі буде.
Іспанія. Частина I-ша
Іспанія. Частина II. День перший: Малага - Гібралтар - Тарифа - Малага
Іспанія. Частина III. День другий: Малага - Картахена - Ель Оазіс
Іспанія. Частина IV. День третій: Аліканте - Валенсія
Бонус: Водії в Іспанії
Comments
Насчет посадочных талонов - это было не всегда, это Ryanair только недавно ввело такую "фишку" и ты на нее "попался".
Руст.