Моє життя в Лондоні

Коли я залишив Венецію , вже смеркалося. До кордону із Словенією було близько 100 км, а я поняття не мав потрібна мені віза чи ні. Якщо Словенія в Євросоюзі, то ні, а якщо ні, то я пропав. На щастя, Словенія є членом Євросоюзу і кордон з Італію представляв собою велику стоянку для дальнобійників та "законсервований" (іншими словами кинутий напризволяще) пропускний пункт посеред автостради. Після переповненого італійського моторвєю, словенський був схожий на провінційну дорогу. Порожня, без будь-яких ознак життя і з не самим гарним покриттям. Мені стало моторошно, але десь через годину я виїхав на кордон з Хорватією. Прикордонники з такими рідними слов'янськими рисами й такою схожою мовою, тим не менше не хотіли мене пускати до країні, так я у мене не було оригінальних паперів на машину. Але мені повірили на слово й ось я на залитому світлом моторвеї з новісіньким покриттям. Якось а ж не віриться що Словенія в Євросоюзі, а Хорватія - ще ні. За моїм відчуттям все повинно бу

П'ятий сезон Доктора Хауза поки не розчарував. Перших два-три епізоди були ні риба - ні м'ясо, а потім як пішло-поїхало! 13-та, Уілсон, Фурман (тобто Форман) - всі просто супер! А Каді й собстно Хауз там таке витворяють :) Незвичний погляд на їх відношення ( оригінальна версія ) А ось ще одна чудова пісня з 5-го сезону

Сьогодні видався дуже напружений день: відвіз машину на сервіс, потім бігом на конференцію - Stackoverflow Devdays . Я не буду довго описувати як там все відбувалося. Лише декілька слів. Як й будь-яка професійна конференція - це було зібрання колег, однодумців я б навіть сказав - фанатів своєї справи. Я був впевнений, що у Лондоні десятки, якщо не сотні, тисяч програмістів, але такої кількості в одному місці ще не зустрічав. Тепер від кількості до якості. Я недаремно назвав учасників фанатами, тому що ця конференція - це не маркетингова акція Microsoft, Oracle чи IBM, на якій можна прохалявити робочий день та ще й із безкоштовним буфетом. Ні, це трохи інша конференція. Інша за духом. А тепер декілька слів про організаторів. В далекому й чудовому місті Нью-Йорк є компанія Fog Creek Software . Створив її дехто Джоел Сполскі (Joel Spolsky) . Він досить відомий в першу чергу завдяки своєму персональному сайту , де розповідає про різні цікаві речі. А нещодавно він з товаришем запустили нови

Доктор Уілсон повернувся! Ура!

Люблю кататися тихими осінніми вечорами: в машині тепло й грає музика або про щось балакають на Эхо Москвы. І майже кожного разу на під'їздах до дому зустрічаю одну-дві патрульні машини. Вони не сплять, вони працюють. Від цього, можливо, вулиці не стають менш безпечними, але все-рівно якось спокійніше. Як то кажуть, "город может спать спокойно".

Субота, за вікном ллє дощ, саме час згадати майже літню спекоту Італії. В Пізі я застряг на 4 години, хоча планував на 2. Далі особливих планів не було. До хорватського Задару було годин 5-6 ходу, а попереду була ще майже доба. Спочатку я думав рванути на північ - у Верону або на південь - у Флоренцію. Але оскільки затримався у Пізі, то вирішив відвідати Венецію, яка до того ж по дорозі. Венеція ( Venice ) Від парковки до центрального острова ходить морський трамвай - катер. По дорозі ми зупинялися на декількох менших островах, які нагадували звичайні райони з тією лише різницею, що пенсіонери не грають у "козла" (як у нас) або у болс (як у Франції), а просто рибалять, сидячи на зручних й м'яких стільцях. Венеція - унікальне місце. За архітектурою, розташуванням, історією. А ще вона унікальна за щільністю туристів на 1 квадратний метр. Ще здивувало те, що там не має вказівників та стендів із мапою. Моєю головною метою була площа Piazza San Marco . Буз карти на це пішло бл

Тільки що помітив, що Google Maps оновив мапи для Британії. Тепер на них більше відтінків коричнево-жовтого. Й підгружаються вони значно швидше. Але також можливо, що мені це все наснилося :) До речі, на так давно то й же Google оновив карти й для України. Тепер там можна знайти навіть номер будинку у Києві! Ось такі вони молодці, ці гугловці :)

Дорога від Монако до італійської Генуї нагадувала нескінченну череду тунелів та акведуків. Обмеження швидкості - 110 км (70 миль), дві смуги, одна з яких забита фурами, а по інші літають місцеві "шумахери". При чому дорога то постійно піднімається вгору, то опускається до низу декілька кілометрів. Якщо додати, що все це відбувалося у ночі й у мене було кермо з "неправильного" боку, то та подорож була справжнім випробуванням :) Вздовж дороги, коли вона не проходила всередині гори, було видно містечка у підніжжя гір, коло моря. Саму Геную я теж бачив з висока, автострада буквально висить над містом. Ще декілька десятків кілометрів і дорога, перетнувши хребет, вийшла на рівнину. Як раз почало сходити сонце. Третій світанок я зустрів серед італійських гір :) Піза Як можна було бути в Тоскані і не побувати в Пізі? :) Не можна було. Піза, принаймні, старе місто - справді старе. Ніщо не видає того факту, що на дворі 21 сторіччя. Так само місто виглядало напевно й 100, й 20

Two and a Half Men Сітком з Чарлі Шіном у головній ролі. Я вперше його побачив в Австрії, коли їздив кататися на лижах у 2007 році . Чарлі Шин, який говорить німецькою - це був культурний шок. Чарлі в першу чергу відомий за такими фільмами як "Уол Стріт" ( Wall Street ) та пародіями "Гарячі голови" ( Hot Shots! ). Серіал прикольний. Особливо за малого, який є тою самою половиною. Вольт ( Bolt ) Мультфільм студії Уолта Діснея про песика, який грає у кіно супер-собаку. Але проблема в тому, що він сам у це вірить - у те, що він володіє надзвичайними можливостями. Подивився із задоволенням. Я, до речі, довго не міг впізнати такий знайомий голос, яким говорив Вольт. А ще там є хом'як та голуби, від яких починає боліти живіт :) Рецензія Екслера .

Наступною зупинкою після Авіньйону мав стати Марсель ( Marseille ). Це друге за величиною місто Франції й відоме на весь світ своїм буябесом - це така специфічна уха, яку подають тільки в Марселі. Один мій гарний знайомий - Рома Каленюк, який жив та працював у Парижі деякий час, розповідав про цю дивовижну страву багато років тому. А нещодавно Екслер написав про відвідини Марселю й теж згадав про буябес. А ще місто відоме відчайдушнім таксистом, про якого Люк Бессон зняв непогані комедії. Але не склалося цього разу. Якби я поїхав у Марсель, то не встигнув би до Канн та Ніцци й Монако. Марсель залишився у моєму списку подорожей на майбутнє. Ото ж я погнав прямісінько до перлин французької Рів'єри - Канн. На справді від Марселю до Монако, яке знаходиться майже на границі з Італією, всього-на-всього 200 км, тобто декілька годин на авто. Канн ( Cannes ) Перед в'їздом у місто висить здоровенний плакат "Ласкаво просимо" на декількох мовах: французькій, англійській, італій

Монпельє ( Montpellier ) Це місто з таким незвичною назвою було першим у списку на другий день подорожі. Світанок я зустрів серед гір на під'їздах до міста. На трасі стояв знак "Барселона - 4 години", відразу захотілося зганяти ще й туди. Саме так я планував з самого початку, ще коли подорож на південь була окремою пригодою. Монпельє мені сподобався: невеличке галасливе як усі інші французькі містечка, але одночасно не таке заклопотане як Париж чи Ліон. Час тече тут розмірено, ніхто нікуди не поспішає. Типова французька архітектура Головна площа Place de la Comédie Місцевий трамвай. Вони тут бувають двох типів: одні (як на фото) розмальовані під космічну тематику, а інші як яскраві сороконіжки. Зразок вуличного образотворчого мистецтва. У Франції такі "твори" зустрічаються досить часто. Взагалі там будь-яка відкрита поверхня розмальована, навіть тунелі у метро. Більшість з них, звісно, графіті, а не такі сюжетні полотнища. Вулиця тільки для автобусів. Ось так, ф