Колись я безперестанку слухав Європу+, потім вже британські Magic FM та Virgin Radio. Ще зовсім недавно переключився на немузичну хвилю LBC (London's Bigest Conversations). Там є чудовий Нік Феррарі (Nick Ferrari), який подобається Стасу. Але іноді там обговорюють такі дурниці, що стає якось не зручно.
Й нарешті я відкрив для себе Ехо Москви. Я вже декілька разів згадував про їх передачі. Вони запрошують самий різноманітних гостей й зажди є щось цікаве послухати. У них потужний сайт, на якому зібрані записи усіх програм (стенограми, аудіо, а іноді й відео).
Ось наприклад одна з реплік Матвєя Ганапольского. Там небагато, усього 2 хвилини.
Або ось ще одна передача - Клінч. Цього разу з Володимиром Вольфовичем. Слухаєш й така ностальгія пробиває. Давно вже не чути того справжнього Жириновського: епатажного та ексцентричного. Він не клоун, просто грає свою роль. Як Андрій Данилко зумів закохати у свою Верку мільони людей, так й ВВЖ бореться за голоси, можливо не найкращих, представників російського суспільства, але принаймні робить це чесно.
Ось тут ще одна передача з ВВЖ, Dura Lex Михайла Барщевського. Він, до речі, мені не подобається. Такий собі пристосуванець-кар'єрист. хоч й видає себе за правдолюба. Так от в цій програмі видно хто такий ВВЖ насправді. Послухайте, дуже корисно.
Щодо Ехи. то вони молодці. Я не знаю як там все влаштовано всередині, але щоб компанія, що входить до медіа холдингу Газпрому, дозволяла собі такі випаду в бік влади - це щось. Як я вже казав, сайт у них чудовий, можна навіть підписатися на подкасти передач, кому цікаво.
Й нарешті я відкрив для себе Ехо Москви. Я вже декілька разів згадував про їх передачі. Вони запрошують самий різноманітних гостей й зажди є щось цікаве послухати. У них потужний сайт, на якому зібрані записи усіх програм (стенограми, аудіо, а іноді й відео).
Ось наприклад одна з реплік Матвєя Ганапольского. Там небагато, усього 2 хвилини.
Або ось ще одна передача - Клінч. Цього разу з Володимиром Вольфовичем. Слухаєш й така ностальгія пробиває. Давно вже не чути того справжнього Жириновського: епатажного та ексцентричного. Він не клоун, просто грає свою роль. Як Андрій Данилко зумів закохати у свою Верку мільони людей, так й ВВЖ бореться за голоси, можливо не найкращих, представників російського суспільства, але принаймні робить це чесно.
Ось тут ще одна передача з ВВЖ, Dura Lex Михайла Барщевського. Він, до речі, мені не подобається. Такий собі пристосуванець-кар'єрист. хоч й видає себе за правдолюба. Так от в цій програмі видно хто такий ВВЖ насправді. Послухайте, дуже корисно.
Щодо Ехи. то вони молодці. Я не знаю як там все влаштовано всередині, але щоб компанія, що входить до медіа холдингу Газпрому, дозволяла собі такі випаду в бік влади - це щось. Як я вже казав, сайт у них чудовий, можна навіть підписатися на подкасти передач, кому цікаво.
Comments