Так трапилось, що вчора я подивився два останніх фільми Квентіна Тарантіно - Death Proof та Inglorious basterds. Слабкодухим прихильникам Тарантіно краще далі не читати.
Death Proof
Це стилізація під фільм-триллер 70-х або 80-х. Комусь там сподобалися діалоги, комусь трюки, зняті в живу. Хтось взагалі був у захваті. Першу половину я взагалі хотів перемотати, а от остання сцена переслідування, яка є кульмінацією всього фільму мені сподобалось. Знаючи Тарантіно, декілька раз хотілося натиснути на паузу, тому здавалося що Зои ось-ось попаде під колеса.
Як завжди буває в дешевих фільмах, коли поганий герой в кінці дуже багато говорить й це його часто вбиває в прямому сенсі слова, так й в цьому фільмі зупинити переслідування й відповідно врятувати Зои можна було набагато простіше - просто натиснувши на гальма. Тим більше, що у Кім був пістолет.
Щодо складності трюків, то з технічної точки зору тут все набагато простіше. Якщо придивитись уважно, коли Зои лежить на капоті центр її тіла майже не рухається. Мабуть не просто так. 99% що там була страховка. До того ж швидкість автомобіля досить передано предметами, які знаходять зовсім поруч з дорогою.
Ось і виходить, що весь той саспенс та адреналін наганяється за допомогою натяжок. Що я хочу сказати? Те, що в житті так не буває, дуже багато умовностей.
Судячи з рецензії Екслера, йому фільм сподобався. Хоча на Imdb рейтинг у нього на 1 нижчий ніж у Kill Bill.
Inglorius basterds
Так ось, дітки, виявляється війна закінчилася через те, що вся нацистська верхівка згоріла заживо в одному з приватних кінотеатрів Парижу не без допомоги Мадемуазель та купки бравих американських диверсантів єврейського походження.
А якщо серйозно, то хочеться сказати "Whataf@&k?" Бред Пітт колоритно зіграв американського служаку. А сцена в кінотеатрі, де він "говорить" італійською - одна з найсмішнішиз у фільмі, де досить натуралістично показано процес зняття скальпу.
Але були моменти, коли в залі Odeon West End була мертва тиша, тому що люди не розуміли, що відбувається. Моментами це було схоже на комедії Сандлера про Захана або щось подібне, але до чого тут Тарантіно?!
Вийшовши на повітря дуже захотілося подивитися якийсь нормальний фільм, вперше за багато походів у кіно.
Ще раз пересвідчився, що чим сильніше розкручують фільм (неважливо хто режисер), тим сильніше буде розчарування після його перегляду. А ось два останніх британських фільми, на які я потрапив майже випадково, були навіть більше ніж просто гарними.
Щоправда був один приємний момент. Герой Крістофа Вольтца (Christoph Waltz) схожий на Льоню Космоса, причому не тільки зовні. Такий же ексцентричний.
Death Proof
Це стилізація під фільм-триллер 70-х або 80-х. Комусь там сподобалися діалоги, комусь трюки, зняті в живу. Хтось взагалі був у захваті. Першу половину я взагалі хотів перемотати, а от остання сцена переслідування, яка є кульмінацією всього фільму мені сподобалось. Знаючи Тарантіно, декілька раз хотілося натиснути на паузу, тому здавалося що Зои ось-ось попаде під колеса.
Як завжди буває в дешевих фільмах, коли поганий герой в кінці дуже багато говорить й це його часто вбиває в прямому сенсі слова, так й в цьому фільмі зупинити переслідування й відповідно врятувати Зои можна було набагато простіше - просто натиснувши на гальма. Тим більше, що у Кім був пістолет.
Щодо складності трюків, то з технічної точки зору тут все набагато простіше. Якщо придивитись уважно, коли Зои лежить на капоті центр її тіла майже не рухається. Мабуть не просто так. 99% що там була страховка. До того ж швидкість автомобіля досить передано предметами, які знаходять зовсім поруч з дорогою.
Ось і виходить, що весь той саспенс та адреналін наганяється за допомогою натяжок. Що я хочу сказати? Те, що в житті так не буває, дуже багато умовностей.
Судячи з рецензії Екслера, йому фільм сподобався. Хоча на Imdb рейтинг у нього на 1 нижчий ніж у Kill Bill.
Inglorius basterds
Так ось, дітки, виявляється війна закінчилася через те, що вся нацистська верхівка згоріла заживо в одному з приватних кінотеатрів Парижу не без допомоги Мадемуазель та купки бравих американських диверсантів єврейського походження.
А якщо серйозно, то хочеться сказати "Whataf@&k?" Бред Пітт колоритно зіграв американського служаку. А сцена в кінотеатрі, де він "говорить" італійською - одна з найсмішнішиз у фільмі, де досить натуралістично показано процес зняття скальпу.
Але були моменти, коли в залі Odeon West End була мертва тиша, тому що люди не розуміли, що відбувається. Моментами це було схоже на комедії Сандлера про Захана або щось подібне, але до чого тут Тарантіно?!
Вийшовши на повітря дуже захотілося подивитися якийсь нормальний фільм, вперше за багато походів у кіно.
Ще раз пересвідчився, що чим сильніше розкручують фільм (неважливо хто режисер), тим сильніше буде розчарування після його перегляду. А ось два останніх британських фільми, на які я потрапив майже випадково, були навіть більше ніж просто гарними.
Щоправда був один приємний момент. Герой Крістофа Вольтца (Christoph Waltz) схожий на Льоню Космоса, причому не тільки зовні. Такий же ексцентричний.
Comments