Північний Уельс

Давно нікуди не їздив (далеко) та й боляче було дивитися на машину, яка самотньо стоїть на порожній стоянці перед будинком. Трансконтинентальну подорож у Францію вирішив відкласти на вересень. Варіантів було два: Уельс або Шотландія. Їхати на декілька днів не хотілося, тому був обраний Уельс, вірніше північний Уельс. Я з ним ще не закінчив. Тамтешні дороги мені дуже сподобалися своєї якістю та незаселеністю. Кожна подорож повинна мати свою мету. В цій подорожі кінцевим пунктом мали стати місто Абердарон (Aberdaron) на північному заходу Уельсу. Це можливо було не зовсім вдалою ідеєю, краще було б поїхати в Холіхед (Holyhaed). Ну нічого, можливо наступного разу. Виїхав з дому в 6 годин ранку і вже в 8 перетнув кордон Уельсу. Від Ньюпорту (Newport) повернув на північ до Brecon Beacons National Park - національний парк, розташований навколо Чорних гір (Black Mountains). Неймовірно гарне місце. Я вже не раз казав, що найбільше люблю гори та море. Нажаль, на гірських дорогах можливості зупинитися й зробити декілька фотографій важко й іноді небезпечно, тому власних фотографій немає. По дорозі зустрілось містечко Лландовері (Llandovery). До речі, побачив одну з особливостей валлійської мови (Welsh language) - літера l на початку слова дублюється. Так от про містечко. Там є фортеця (зруйнована) й чудовий пам'ятник місцевому борцеві за незалежність. Від Брекон (Brecon) подався на захід у приморське місто Нью Кі (New Quay). Не потрібно платити його з іншим містом Ньюкі (Newquay) в Корнвелі (Cornwall). Невелике, приємне містечко з великим пляжем. До речі, в Уельсі багато справжніх піщаних пляжів, південь Англії, навіть "англійська рів'єра", відпочивають. До того ж узбережжя дуже гарне: пляжі, скелі, плоскі рівнини. Далі - на північ, до Абердарону через ще один національний парк - Snowdonia. Ну ось зовсім мало залишилося до кінцевого пункту і як це вже було не раз й не два, погода зіпсувалася настільки, що стало просто неможливо їхати. Густота дощової хмари (а це була саме вона, а не якись там туман) була настільки великою, що видимість була 5-10 метрів. Додайте до цього горбисту місцевість й вузьку (одна смуга) сільську дорогу (тим не менше з пристойним покриттям), щоб уявити собі всю радість водіння. Саме від таких доріг отримуєш найбільше задоволення. Машину витримала випробування на "відмінно". Дорога додому - нецікава але приємна частина будь-якої подорожі. 250 миль гарними й вже порожніми (після 8 годин вечора) дорогами легко далися за 4 години. Весь маршут (на Google Maps) зайняв 18 годин, протяжністю 655 миль (більше 1000 км).